Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №296/3208/17

Ухвала

20 березня 2018 року

м. Київ

справа № 296/3208/17

провадження № 61-10419 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 17 568 грн. 09 коп. та моральної шкоди у розмірі 31 072 грн.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира на користь ОСОБА_1 15 263
грн. 98 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 1 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

18 січня 2018 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1 600 грн.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень статті 19 ЦПК України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу притаманним їм властивостям, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення цих справ до відповідної категорії.

Судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено після набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, заявником не наведені та не обґрунтовані.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувана заявником постанова Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року постановлена у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Помилкове зазначення у постанові Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради міста Житомира про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук