Ухвала

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 761/20612/15-ц

провадження № 61-32558 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у складі судді Маліновської В. М. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ "Консоль ЛТД") про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2005 року між нею та ТОВ "Консоль ЛТД" укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва, за умовами якого сторони домовились про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку № 58б по вул. Богдана Хмельницького у м.

Києві. Відповідач зобов'язався власними силами та з залученням власних трудових ресурсів закінчити будівництво вказаного багатоквартирного житлового будинку та передати його пайовику, а вона зобов'язалася, як внесок у спільну діяльність, сплатити на рахунок ТОВ "Консоль ЛТД" грошові кошти у розмірі 510 тис. доларів США.

Згідно з пунктом 3.4 договору пайової участі у фінансуванні будівництва та додаткової угоди до нього запланований сторонами строк закінчення будівництва об'єкта спільної діяльності - ІІ квартал 2016 року. З квитанції до прибуткового ордеру від 06 грудня 2005 року та довідки від 21 квітня 2013 року, виданої відповідачем, нею на виконання умов вищевказаного договору сплачена уся вартість паю у розмірі 510 тис. доларів США, внесеного на зведення нежитлового приміщення цокольного поверху.

Проте відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань будівництво об'єкту у передбачені вказаним договором строки не закінчено, остаточно припинено будівництво на спірному об'єкті, чим порушено її права.

Вважала, що оскільки нею були повністю виконані зобов'язання по інвестуванню нерухомого майна, тому до неї повинні перейти майнові права на об'єкт інвестування - вбудоване нежитлове приміщення в цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку № 58б по вул. Богдана Хмельницького у м.

Києві, загальною проектною площею 311,3 кв. м у будівельних осях 1д-6д, Ад-Лд, загальною проектною площею 65,8 кв. м у будівельних осях 7д-8д, Ад-Лд.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила суд визнати за нею майнове право на вбудоване нежитлове приміщення в цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку № 58б по вул. Богдана Хмельницького у м. Києві, загальною проектною площею 311,3 кв. м, у будівельних осях 1д-6д, Ад-Лд, загальною проектною площею 65,8 кв. м, у будівельних осях 7д-8д, Ад-Лд.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_3. задоволено. Визнано за ОСОБА_3 майнові права на вбудоване нежитлове приміщення у цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул. Богдана Хмельницького, 58б у м. Києві, загальною площею 311,3 кв. м, у будівельних осях 1д-6д, Ад-Лд, загальною проектною площею 65,8 кв. м, у будівельних осях 7д-8д, Ад-Лд. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до завершення будівництва у повному обсязі проінвестованого позивачкою об'єкта нерухомого майна, а саме спірних вбудованих нежитлових приміщень на цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку, і введення його до експлуатації, ОСОБА_3., як інвестору, належать майнові права на цей об'єкт нерухомого майна. При цьому суд керувався статтею 331 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2017 року апеляційна скарга ТОВ "Консоль ЛТД" відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка, повністю сплативши вартість пайового внеску за нерухоме майно, стала власником майнових прав на це майно, а також, оскільки введення об'єкта будівництва до експлуатації не відбулось у встановлений спірним договором пайової участі у фінансуванні будівництва строк, а ТОВ "Консоль ЛТД" припинило свою діяльність, що ставить під сумнів можливість виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором, тому слід визнати за позивачкою майнові права на об'єкт інвестування. При цьому суд послався на правову позицію Верховного суду України, викладену у постановах: від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-98 цс 13 та від 25 вересня 2013 року № 6-85 цс 13 та інші щодо застави майнових прав на повністю інвестований об'єкт нерухомості.

У касаційній скарзі ТОВ "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Венської О. О. просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року ТОВ "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та відкрито процедуру його ліквідації. Позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності (стаття 392 ЦК України). Проте за умовами договору пайової участі у фінансуванні будівництва позивачка отримала лише право на пайову участь у будівництві, а не право власності на нерухоме майно. За рішенням суду право на новостворене майно згідно зі статтею 331 ЦК України виникнути не може. При цьому заявник послався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.

У грудні 2017 року представник ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, позивачка належним чином виконала взяті на себе зобов'язання за спірним договором пайової участі у фінансуванні будівництва, сплативши повну вартість пайового внеску за нерухоме майно, проте відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання за цим договором, багатоквартирний житловий будинок до експлуатації не введено, її право не визнається, тому вірно за позивачкою визнано майнові права на об'єкт інвестування.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка, повністю сплативши вартість пайового внеску за нерухоме майно, стала власником майнових прав на це майно, тому визнав за останньою майнові права на об'єкт інвестування. Таке право не визнається відповідачем, який припинив свою діяльність, до експлуатації будинок не ввів, а іншим способом захистити своє право позивач не може. При цьому зазначено, що майнове право на об'єкт незавершеного будівництва - це складова частина майна, як об'єкта цивільного права.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року № 6-318 цс 15, від 18 листопада 2015 року № 6-1858 цс 15 зазначено, що визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам статей 15, 331 ЦК України. Зазначені положення закону не передбачають можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду. Також зазначено, що майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент спору, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що є підстави для відступлення від таких правових висновків Верховного Суду України, оскільки ними унеможливлено захист невизнаного та оспорюваного (а не лише порушеного) права, що є об'єктами цивільного права й зазначене не узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справедливий судовий розгляд та право на ефективний засіб юридичного захисту).

Судом установлено, що ОСОБА_3повністю сплатила вартість пайового внеску за спірне нерухоме майно, введення відповідачем об'єкта будівництва до експлуатації не відбулось у встановлений спірним договором пайової участі у фінансуванні будівництва строк, ТОВ "Консоль ЛТД" припинило свою діяльність, тобто такі обставини ставлять під сумнів можливість виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором, тому у зв'язку з вищевказаними обставинами позивачка, на думку колегії суддів, правомірно звернулась до суду з вимогою про визнання майнового права на об'єкт інвестування, так як її право оспорюється і не визнається відповідачем, що слідує з його касаційної скарги.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за аналогічних фактичних обставин і тотожних правовідносин в інших постановах Верховний Суд України приходив до висновку про необхідність захисту прав позивачів. Так, у постанові від 12 листопада 2014 року № 6-129 цс 14 Верховний Суд України зазначив про те, якщо відповідач не визнає та оспорює право позивача, який вимагає захисту шляхом визнання майнового права, то таке право може бути в судовому порядку захищене.

Таке ж мотивування наводиться у постанові від 10 лютого 2016 року № 6-2124 цс 15, в якій Верховний Суд України зазначив, що майнові права по суті можуть бути захищені, але лише в разі, якщо позивач доведе, що це право оспорюється або не визнається власником.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87 й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року (Von Maltzan and Others v. Germany), заяви № 71916/01,71917/01 та 10260/02. Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом".

В іншій справі "NKM v. Hungary" від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11, ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Ураховуючи те, що ОСОБА_3 повністю внесла кошти пайового внеску за нерухоме майно, будівництво житлового будинку закінчено, але його не введено до експлуатації відповідачем, який розпочав процедуру припинення юридичної особи і заперечує право позивачки, тому на думку колегії суддів обраний нею спосіб судового захисту є ефективним.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду для розгляду справи та відступлення від наведених вище правових позицій Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного та положень статей 402,404, пункту 7 Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 761/20612/15-ц за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництваза касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівнина заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк