Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2020 року у справі №711/9022/19

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 711/9022/19

провадження № 61-9932ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Придніпровський районний суд м. Черкаси, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Придніпровський районний суд м.

Черкаси.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишено без руху для наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів та зазначення в касаційній скарзі обов'язкових підстав касаційного оскарження.

У серпні 2020 року до суду на виконання вказаної ухвали надійшли матеріали для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій так і не зазначено поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, із наданням відповідних доказів, та не зазначено обов'язкові підстави касаційного оскарження Заявник узагальнено посилається на пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, проте не зазначає, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Таким чином, заявником так і не було обґрунтовано зазначено обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбаченні пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, станом на 21 вересня 2020, ухвалу суду касаційної інстанції від 17 липня 2020 року не виконав.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 393 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Враховуючи викладене, невиконання вимог суду про усунення недоліків касаційної скарги перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 січня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Придніпровський районний суд м. Черкаси, про встановлення факту, що має юридичне значення, повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк