Ухвала

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/15692/19

провадження № 61-19148св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Козівський районний військовий комісаріат, Тернопільський обласний військовий комісаріат,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року у складі судді Ромазан В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козівського районного військового комісаріату, Тернопільського обласного військового комісаріату про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату та заборону вчиняти дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 819/1232/18 за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, Козівського районного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Козівського районного військового комісаріату про невключення в списки для отримання грошової допомоги за 2017 рік ОСОБА_1 неправомірною. Зобов'язано Козівський районний військовий комісаріат подати додатковий список на отримання грошової допомоги за 2017 рік до управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, включивши в нього ОСОБА_1, а Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації зобов'язати виплатити йому дану допомогу. Оскільки, Козівський районний військовий комісаріат керувався при складанні списку листом Тернопільського обласного військового комісаріату від 10 березня 2017 року, що не є нормативним актом, а через незаконні дії останніх він не отримав допомоги за 2016 рік, тому для ефективного захисту його законних прав та інтересів вважає, що необхідно стягнути з відповідачів суму, що відповідає розміру допомоги за 2016 рік, солідарно. Однак через незаконні дій відповідачів цього зроблено не було, тому він вважає, що йому було спричинено моральної шкоди.

У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути із відповідачів солідарно на його користь збитки у розмірі 920,00 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 375,00 грн, визнати протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату у листі від 10 липня 2017 року щодо витребування військовими комісарами ОРМВК заяв в учасників бойових дій на отримання ними разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" та заборонити Тернопільському обласному військовому комісаріату видавати розпорядження щодо витребування військовими комісарами вказаних заяв без законних на те підстав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

05 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Козівського районного військового комісаріату, Тернопільського обласного військового комісаріату про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату, а також заборону вчиняти дії.

Роз'яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки спір, який виник між сторонами, стосується підготовки та складання списків для отримання грошової допомоги особами, які є суб'єктами владних повноважень та до яких належить позивач, який просить визнати їх протиправними та заборонити їм вчиняти певні дії, тому має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди належним чином не встановили обставин, які мають значення для вирішення спірних правовідносин та визначення юрисдикції суду. Вказує, що поза увагою судів обох інстанцій залишилось те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, спеціальний суб'єктивний склад цього спору, в якому однією зі сторін є фізична особа. Зазначав, що відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Оскільки позивач звернувся із вимогами про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату, та заборону вчиняти дії, які заявлені в одному провадженні та є саме публічно-правовим спором, тому на його думку, ухвала суду про відмову у відкритті провадження є незаконною.

Доводи інших учасників справи

У відзиві Козівського районного військового комісаріату на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Вказують, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні правовідносини повинні вирішуватися в адміністративному судочинстві.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У листопаді 2019 року справу № 607/15692/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною 4 статті 404 ЦПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 4 статті 404 ЦПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частиною 4 статті 404 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а Велика Палата Верховного Суду не висловлювала правової позиції з приводу юрисдикції спорів, ініційованих фізичними особами, про відшкодування шкоди через допущену бездіяльність військових комісаріатів щодо невключення учасників бойових дій в списки для отримання грошової допомоги відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та визнання протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату, викладеному у листі від 10 березня 2017 року, а також заборону Тернопільському обласному військовому комісаріату видавати розпорядження щодо витребування військовими комісарами ОРМВК заяв в учасників бойових дій на отримання ними разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" без законних підстав, тому справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Також Верховний Суд виходить з того, що ОСОБА_1 в апеляційній та касаційній скаргах зазначав про те, що спір не є публічно-правовим і належить до розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Козівського районного військового комісаріату, Тернопільського обласного військового комісаріату про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження Тернопільського обласного військового комісаріату та заборону вчиняти дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П.

Штелик