Ухвала

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 554/7724/18

провадження № 61-15633ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар'єр піску", ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про спростування недостовірної та такої, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, інформації, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар'єр піску" (далі - ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар'єр піску") та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: визнати такими, що не відповідають дійсності, ганьблять їх честь, гідність та ділову репутацію відомості, розповсюджені на вебсайті інтернет-видання "Полтавщина" (ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті автора ОСОБА_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" (на сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5), а саме: "..Лише за місяць фірма ОСОБА_2 без необхідних дозволів заробляє на видобутку піску 2 млн. грн., але не сплачує жодної копійки податків."; "..З тих пір нічого не змінилося - на території Яцениво-Слобідського родовища піску триває незаконний видобуток у промислових масштабах.."; "..Фактичний власник фірми - ОСОБА_2. Однак техніка, яка знаходиться в кар'єрі, не належить ОСОБА_2. ОСОБА_2 погрозами та шантажем фактично викрав земснаряд та не має на нього жодних документів. Екскаватор, який працює на кар'єрі, належить ВАТ "Яциниво-Слобідський кар'єр піску".. ОСОБА_2 погрозами заволодів і ним, а також викрав документи на дану техніку"; "З цього приводу зазначу, що сільрада не надавала згоди цьому підприємству на видобуток піску. Справа в тому, що Полтавська райрада пропустила необхідні терміни на відповідь ОСОБА_2, тому він звернувся до суду, а останній змусив Держгеонадра видати ліцензію без врахування думки місцевої громади."; "Однак окрім ліцензії фірмі потрібно мати: - гірничий відвід (дозвіл, який дозволяє видобуток піску); - відвід землі в установленому порядку; - план розвитку гірничих робіт; - план робіт підвищеної небезпеки."; "ТОВ "НВП Яцениво-Слобідський кар'єр піску" жодного із цих документів не має, але продовжує видобувати пісок. При цьому підприємство не сплачує податків: до Сем'янівської сільради - податок на землю і за користування надрами (орієнтовно до 450 тис. грн. за рік); до державного бюджету - ПДВ, за користування надрами, відрахування із зарплати (приблизно більше 2 млн. грн. щорічно)."; "Які ж об'єми крадіжок? Якщо порівнювати площу водойми на момент отримання ліцензії і наявну площу, то за цей час вимито 90 тис. кубометрів піску. Судячи із карти місцевості (а територія кар'єру складає 66 га), тільки за місяць намито 10 тис. кубометрів.

Ринкова ціна тонни піску складає 200 грн. Нескладно порахувати, що за місяць підприємство отримує за реалізацію піску 2 млн. грн. І це без податків."; "..Сподіваюсь, що на дану інформацію відреагують відповідні органи і держава отримає не сплачені податки із шахрая ОСОБА_2"; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спростування згаданої інформації помістити на вебсайті інтернет-видання "Полтавщина" (ІНФОРМАЦІЯ_4) текст резолютивної частини рішення суду в 15-ти денний термін після набрання рішенням законної сили без будь-яких особистих або інших коментарів; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар'єр піску" 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3, о 08 год. 30 хв. на вебсайті інтернет-видання "Полтавщина" (ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" (на сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 автором якої є ОСОБА_1 - депутат Сем'янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, голова земельної депутатської комісії. У вказаній статті через мережу інтернет у вигляді, доступному для ознайомлення необмеженого кола осіб, була розповсюджена інформація, яка є недостовірною. Повідомляючи про нібито незаконний видобуток піску на території Яциново-Слобідського родовища, автор статті не навів джерела інформації та не надав жодного документа на підтвердження цих фактів.

Розповсюджена інформація є неправдивою та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивачів.

Рішенням Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар'єр піску" та ОСОБА_2, відомості, розповсюджені на вебсайті інтернет-видання "Полтавщина" (ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті автора ОСОБА_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" (на сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5) такого змісту:

"..Лише за місяць фірма ОСОБА_2 без необхідних дозволів заробляє на видобутку піску 2 млн. грн., але не сплачує жодної копійки податків..З тих пір нічого не змінилося - на території Яцениво-Слобідського родовища піску триває незаконний видобуток у промислових масштабах...Фактичний власник фірми - ОСОБА_2. Однак техніка, яка знаходиться в кар'єрі, не належить ОСОБА_2. ОСОБА_2 погрозами та шантажем фактично викрав земснаряд та не має на нього жодних документів. Екскаватор, який працює на кар'єрі, належить ВАТ "Яциниво-Слобідський кар'єр піску".. ОСОБА_2 погрозами заволодів і ним, а також викрав документи на дану техніку.

З цього приводу зазначу, що сільрада не надавала згоди цьому підприємству на видобуток піску. Справа в тому, що Полтавська райрада пропустила необхідні терміни на відповідь ОСОБА_2, тому він звернувся до суду, а останній змусив Держгеонадра видати ліцензію без врахування думки місцевої громади.

Однак окрім ліцензії фірмі потрібно мати:

- гірничий відвід (дозвіл, який дозволяє видобуток піску);

- відвід землі в установленому порядку;

- план розвитку гірничих робіт;

- план робіт підвищеної небезпеки.

ТОВ "НВП Яцениво-Слобідський кар'єр піску" жодного із них документів не має, але продовжує видобувати пісок. При цьому підприємство не сплачує податків: до Сем'янівської сільради - податок на землю і за користування надрами (орієнтовно не 450 тис. грн. за рік); до державного бюджету - ПДВ, за користування надрами, відрахування із зарплати (приблизно більше 2 млн. грн. щорічно).

Які ж об'єми крадіжок? Якщо порівнювати площу водойми на момент отримання ліцензії і наявну площу, то за цей час вимито 90 тис. кубометрів піску Судячи із карти місцевості (а територія кар'єру складає 66 га), тільки за місяць намито 10 тис. кубометрів. Ринкова ціна тонни піску складає 200 грн. Нескладно порахувати, що за місяць підприємство отримує за реалізацію піску 2 млн. грн. І це без податків..Сподіваюсь, що на дану інформацію відреагують відповідні органи і держава отримає не сплачені податки із шахрая ОСОБА_2".

Зобов'язано ОСОБА_1 на спростування зазначеної інформації помістити на веб-сайті Інтернет- видання "Полтавщина" (ІНФОРМАЦІЯ_4) текст резолютивної частини рішення суду в 15-ти денний термін після набрання рішенням законної сили без будь-яких особистих або інших коментарів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар'єр піску" 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року - без змін.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідачів по 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Тобто ціна позову в цій справі становить 20 000
грн (10 000 грн + 10 000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200
грн). Тому в цій частині справа № 554/7724/18 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача її спростувати.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи заявника про неврахування судами роз'яснень, викладених в абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", а саме: "Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації", не заслуговують на увагу, оскільки інформація була поширена ОСОБА_1 в засобі масової інформації для невизначеного кола осіб. Таке поширення інформації не є індивідуальним зверненням до органів державної влади.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також про зупинення рішення Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окрябрського районного суду міста Полтави від 12 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар'єр піску", ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про спростування недостовірної та такої, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, інформації, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов