Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 372/1387/13-ц

провадження № 61-12111 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року в справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок,

Встановив:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2016 року позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок, задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2016 рокув справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок.

10 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 серпня 2020 року, для розгляду справи визначено колегію суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 06 жовтня 2020 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме, для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та належним чином оформленого ордера на підтвердження представницьких повноважень.

На виконання відповідної ухвали суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 03 липня 2020 року, в якому вказував, що копію оскаржуваної ухвали він отримав 03 липня 2020 року, однак у зв'язку із його хворобливим станом у період з 16 липня 2020 року по 24 липня 2020 року та його належністю до груп ризику на захворювання коронавірусною хворобою, він не зміг вчасно подати дану касаційну скаргу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин, а 25 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) на території України запроваджено режим надзвичайної ситуації та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року, а в подальшому відповідними рішеннями КМУ запроваджено та продовжено адаптивний карантин до 31 грудня 2020 року.

У пункті 3 розділу ХII "Прикінцеві положення" ЦПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, яка діяла з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року включно) зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями, 185,393 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 липня 2020 року, зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно допункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 липня 2020 року, зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно допункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення", тобто 06 серпня 2020 року.

Згідно пункту 3 розділу ХII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Однак, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, не було додано до його клопотання про поновлення строку матеріалів касаційного провадження жодних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з підстав, зазначених у його клопотанні, зокрема, на підтвердження причин пропуску відповідного строку, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином або з причин його стану здоров'я.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на те, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року та яка отримана заявником 03 липня 2020 року, лише 10 серпня 2020 року, а на виконання ухвали Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, яка отримана ним 21 вересня 2020 року, станом на 19 жовтня 2020 року заявником не надано обгрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з доданими до нього доказами (документами) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відповідної ухвали апеляційного суду, наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у його клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними та бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Таким чином, зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року не можуть бути визнані судом поважними, а тому в задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Положення аналогічного змісту містить також частина 3 статті 393 ЦПК України.

Оскільки наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, підстави про поновлення строку на касаційне оскарження, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2020 року в справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов