Ухвала

15 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 755/20377/14-ц

провадження № 61-2799ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Карабазової Неллі Анатоліївни, про визнання довіреності недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання довіреності недійсною, обґрунтовуючи його тим, що з метою здійснення підприємницької діяльності нею було зареєстроване приватне підприємство "Агро-Прод-Постач". 02 червня 2006 року нею видана довіреність на ОСОБА_4 для представлення її інтересів як фізичної особи - підприємця. Відповідач працювала на посаді бухгалтера. У подальшому позивач забрала печатку та свідоцтво про реєстрацію і вважала, що діяльність підприємства зупинена.

Із постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 10 березня 2013 року позивачу стало відомо про накладення арешту на її рахунки в акціонерному товаристві "Райффайзен банк Аваль". Звернувшись до банку, вона дізналась про те, що 26 червня 2006 року від її імені була видана довіреність на ОСОБА_2 для представлення її інтересів як фізичної особи - підприємця, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н.А. за № 1270.

У червні 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну (доповнення) підстав позову, де зазначала, що ніколи не була зареєстрована як фізична особа - підприємець, не надавала жодних довіреностей на її реєстрацію та представлення інтересів як фізичної особи - підприємця.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсною довіреність, видану на ім'я ОСОБА_2 від 26 червня 2006 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н. А. та зареєстровану в реєстрі за № 1270.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підпис у довіреностівиданій на ім'я ОСОБА_2 від 26 червня 2006 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н. А. та зареєстрованій в реєстрі за № 1270 був виконаний позивачем, а тому підстави для визнання довіреності недійсною відсутні.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Карабазової Неллі Анатоліївни, про визнання довіреності недійсною.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв