Ухвала

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 464/5497/13-ц

провадження № 61-11438св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул-Сихів", Львівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року у складі судді Мички Б. Р., ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2016 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Шумської Н. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2013 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ТОВ "Стимул-Сихів", Львівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про демонтаж самочинно збудованих об'єктів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі самочинно добудовали до квартири АДРЕСА_1, кухню, гараж-майстерню і сарай.

Відповідно до постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 05 серпня 2011 року та від 06 березня 2012 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 11 квітня 2013 року № 168 затверджено висновок міжвідомчої комісії та зобов'язано співвласників квартири АДРЕСА_1, відповідачів у справі, демонтувати самочинно збудовані згадані об'єкти, будівництво яких здійснено в межах "червоних ліній", без документів на землекористування, погодженої проектної документації, розпорядчого документа виконавчого органу та дозволу на виконання будівельних робіт - терміном до 01 червня 2013 року.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку не демонтували самочинно збудовані об'єкти, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

На підставі вказаного Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради просить зобов'язати відповідачів демонтувати самочинно збудовані об'єкти до квартири АДРЕСА_1 - добудовані до квартири коридор (літ. 1), кухню (літ.6), збудовані гараж-майстерню (літ. "Б "), сарай (літ. "В").

У червні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що самочинні будови не створюють перешкод іншим мешканцям житлового будинку, не порушують права та інтересів власника земельної ділянки, відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації.

На підставі викладеного позивачі за зустрічним позовом просили визнати за ними права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат площею: 14.5,19.6,18.5 кв. м, прибудованої кухні площею 13.6 кв. м, ванної кімнати площею 5.6 кв. м, вбиральні площею 3.6 кв. м, прибудованого коридору площею 7.6 кв. м, загальною площею 79.40 кв. м; збудований гараж-майстерню під літ. "Б " та сарай під літ. "В".

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів щодо наявності правових підстав для знесення самочинного будівництва у відповідності до приписів статті 376 ЦК України. При цьому зазначив, що Львівська міська рада - третя особа у справі, якій належить земельна ділянка, на якій здійснено самовільне будівництво, не підтримала позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради.

Оскільки позивачами за зустрічним позовом не доведено, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є власником земельної ділянки, на якій здійснено самовільні будови, і саме до неї повинні заявлятись вимоги про визнання права власності, відмовив у задоволенні і зустрічного позову.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2016 року рішення місцевого суду скасовано.

Провадження у справі за первісним позовом про демонтаж самочинно збудованих об'єктів та за зустрічним позовом про визнання права власності закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд залишив поза увагою те, що позивач Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, а відтак відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснено сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, скасувати рішення місцевого суду в частині первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісний позов.

Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з цим позовом не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа для захисту майнових та немайнових прав. Отже, цей спір повинен розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга, крім іншого мотивована тим, що, вирішуючи цей судовий спір, апеляційний суд, на думку заявників, помилково вважав, що відносини між сторонами є публічно-правовими та підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4 оскаржують судове рішення з підстав, зокрема, порушення правил суб'єктної юрисдикції, цю справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною шостою статті 403, частиною четвертою

статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул-Сихів", Львівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про демонтаж самочинно збудованих об'єктів та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності, за касаційними скаргами Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило