Ухвала

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 612/930/13-ц

провадження № 61-24586ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Яременко Г. В., про визнання недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом і просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 04 січня 2011 року в сумі 40 000 грн, суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 3 803,84
грн, суму боргу з урахуванням пені від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 37 029,05 грн, суму боргу з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 31 436,84 грн, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 3 211,60 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та 629,40 грн судового збору.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_1 04 січня 2011 року, та відповідно до частини 2 статті 236 Цивільного кодексу України реституцію не запроваджувати.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 січня 2011 року у сумі 40 000 грн, суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 3 803,84 грн, суму боргу з урахуванням пені від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 37 029,05 грн, суму боргу з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості з 01 січня 2013 року по 02 березня 2016 року (включно) - 31 436,84 грн, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 3

211,60 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та 629,40 грн судового збору, а всього 121 110,73 грн. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі стягувача - Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1
872 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року змінено. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Змінено розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції з 1 872 грн до 366,63 грн. В іншій частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі щодо стягнення боргу за договором позики становить 112 269,73 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200 грн).

Крім того, заявлено вимоги немайнового характеру, а саме про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн та визнання недійсним договору позики.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Яременко Г. В., про визнання недійсним договору позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук