УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-8513/2010

провадження № 61-2632ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 рокув справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус ", публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони на його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, заінтересовані особи: ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове

агентство "Верус" (дбалі - ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус"), публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -

ПАТ КБ "ПриватБанк"), Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

(далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області), Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області).

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008 року № 2008-051 724 238,37 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008 року №2008-051 200 грн та у рахунок повернення судових витрат 120
грн, а разом 320 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь держави судовий

збір 1 700 грн.

Постановою Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ від 10 травня 2011 року в межах виконавчого провадження № 26337122 накладено арешт не все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 в межах суми стягнення 724 238,37 грн. Також постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби ДМУЮ

від 18 жовтня 2011 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 Указані виконавчі провадження завершені, а банком у позасудовому порядку

28 листопада 2016 року задоволено забезпечену іпотекою грошову вимогу шляхом набуття права власності на іпотечне майно. 21 березня 2018 року представник заявника звернувся до Соборного та Шевченківського ВДВС

м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявами про скасування арештів нерухомого майна та надання інформації про виконавчі провадження, однак відповіді так і не отримано, арешти не зняті, у зв'язку із чим заявник вимушена звернутися до суду зі скаргою.

Ураховуючи наведене, уточнивши вимоги скарги, просила визнати бездіяльності неправомірною та скасувати постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня

2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року, в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

У лютому 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. При цьому повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

За правилами статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому статті 49 Закону України "Про виконавче провадження"; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статті 49 Закону України "Про виконавче провадження"; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Аналіз викладених норм свідчить, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", встановивши, що відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводилось стягнення, державному виконавцю надано не було, дійшов правильного висновку, що правові підстави для зобов'язання відповідача зняти арешти та заборони, застосовані до

ОСОБА_4 у межах спірних правовідносин, відсутні.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ураховуючи, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження в справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус ", публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська