Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.01.2019 року у справі №755/2511/18

Ухвала

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 755/2511/18

провадження № 61-263ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за спожиту електроенергію та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача кошти за спожиту електроенергію у розмірі 2 144,21 грн, 673,77 грн - інфляційних втрат, 91,61 грн - 3 % річних, а також 11 169,00 у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року залишено без змін.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року, в якій викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що копію повного тексту постанови суду апеляційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, отримала 23 листопада 2018 року та подала скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини 2 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову становить 14 078,59 грн, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2019 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Особа, яка подала касаційну скаргу, в касаційній скарзі посилається на фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення коштів за спожиту електроенергію та відшкодування моральної шкоди у розмірі 14 078,59 грн, а винятковість справи тафундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики особою, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року.

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за спожиту електроенергію та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв