Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.09.2020 року у справі №199/1136/20

Ухвала

13 травня 2021 року

місто Київ

справа № 199/1136/20

провадження № 61-5125ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., дослідив касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Дніпровська міська рада у лютому 2020 року звернулася до суду з позовом про:

- витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухомого майна, нежитлового приміщення № 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 373,8 кв. м, у житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі;

- скасування запису про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на зазначене нежитлове приміщення за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1;

- закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна - 980161412101, а саме: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 375,6 кв. м, в житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно, нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 373,8 кв. м, у житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на зазначене нежитлове приміщення за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

Закрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна - 980161412101, а саме: нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 375,6 кв. м, в житловому будинку літ. А-10, на першому поверсі.

Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30 681,72 грн за подання апеляційної скарги. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 143 024,07 грн відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Дніпровська міська рада 24 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, залишити без змін рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог.

Від заявника у квітні 2021 року надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги, подано докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, а також наведено обґрунтування розміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:

- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18). Відповідно до зазначених висновків захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України; власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;

- на переконання заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку та всупереч наведеним висновкам, викладеним судом касаційної інстанції, щодо відмови у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, які у справі брали участь як треті особи.

Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка наведена у пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання нею вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ВИ

РІШЕННЯ

ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 16 лютого 2021 року, яка отримана заявником 24 лютого 2021 року.

На підтвердження усунення недоліків заявником додатково надано лист Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року № 04.4-59ЗГ/66/2021, у якому зазначено відомості про дату отримання заявником копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, 24 лютого 2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої наведеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.

Отже, аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів, додаткових матеріалів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження дають підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.

ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

V. ВИ

РІШЕННЯ

ПИТАННЯ ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ДІЇ

РІШЕННЯ

СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

У касаційній скарзі заявник просить зупинити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.

Клопотання обґрунтовувалося тим, що останній володілець спірного майна може здійснити його відчуження на користь інших осіб, що призведе до необхідності відновлення порушених прав Дніпровської міської ради шляхом подання відповідного позову до останнього набувача.

На переконання заявника, власником спірного нерухомого майна є Дніпровська міська рада, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року у справі № 904/2098/18. У наведеному рішенні суд зробив висновок, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпропетровської міської ради.

Згідно з частиною 8 статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 8 статті 394 ЦПК України (частина 3 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 3 статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частина 3 статті 12 ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Верховний Суд врахував, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні позову Дніпровської міської ради, зокрема про витребування нежитлового приміщення відмовлено.

За наведених обставин, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет позову, зокрема спірне нерухоме майно, яке на переконання заявника вибуло поза волею Дніпровської міської ради, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, Верховний Суд зробив висновок, що заявником достатньо обґрунтовано наявність ризиків, за умови яких може відбутися відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до настання негативних наслідків для заявника, тому Суд вважає необхідним зупинити дію рішення суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити Дніпровській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпровської міської ради.

Зупинити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик