УХВАЛА

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 233/3676/19-ц

провадження № 61-3325 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ";

відповідач - ОСОБА_1;

представник відповідача - ОСОБА_2;

третя особа - виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" на постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Корчистої О. І., Тимченко О. О., від 22 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" (далі -

ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до суду з позовом, який було уточнено,

до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Дружківської

міської ради Донецької області, про переукладення договору оренди земельної частки (паю).

Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної частки (паю), який зареєстровано 03 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 1056,

за умовами якого товариству було передано в оренду земельна частка

(пай) (рілля), розміром 9,56 умовних кадастрових га, згідно з сертифікатом

на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0173843, виданого 31 серпня 2000 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області ОСОБА_1. Цього самого дня, 22 березня 2012 року, актом приймання-передачі земельної частки (паю) ОСОБА_1 передав, а ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" прийняло у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля), розміром 9,56 умовних кадастрових га, що розміщена у межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Строк дії договору оренди земельної частки (паю) сторони погодили у двадцять років, тобто до 03 квітня 2032 року.

Крім того, у пункті 2.3. договору оренди земельної частки (паю) сторони погодили, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Договір оренди переукладається сторонами за договором не пізніше ніж у строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного

акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору

оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України. При цьому ОСОБА_1 зобов'язався протягом п'яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря (пункт 3.1. договору оренди земельної частки (паю).

Таким чином, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_1 вчинив волевиявлення та погодив строк дії договору

оренди у двадцять років, а також правові наслідки подальшої реалізації ним права на виділ земельної ділянки, а саме обов'язок переукладення договору оренди землі із орендарем, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю).

ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" стало відомо про виділення в натурі ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7,9538 га, якій було присвоєно кадастровий номер 1422483900:40:000:0020, а 12 квітня 2018 року за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку. При цьому ОСОБА_1 у порушення умов договору не повідомив ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про виділ земельної ділянки в натурі, а згодом в односторонньому порядку відмовився від переукладання договору оренди.

Позивач вважав, що такими діями ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року та норми земельного законодавства.

Посилаючись на викладене, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" просило суд визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю), що укладений

22 березня 2012 року з ОСОБА_1, на договір оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки

(паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку, кадастровий номер 1422483900:40:000:0020, площею 7,9538 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (12 квітня 2018 року) у запропонованій редакції.

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, вказував, що після виділення земельної частки (паю)

в натурі сертифікат про право на земельну частку (пай) згідно вимог земельного законодавства є недійсним. З часу отримання державного акту на право власності на землю ОСОБА_1 набув статусу власника земельної ділянки, а тому змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди земельної частки (паю). 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про виділення земельної ділянки в натурі

та намір припинити орендні правовідносини з товариством. Проте, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" відмовляється у добровільному порядку припиняти правовідносини, посилаючись на те, що виділення земельної ділянки в натурі та отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності

на землю автоматично не припиняє дію укладеного між ними договору оренди земельної частки (паю).

Посилаючись на викладене, уточнивши у подальшому позовні вимоги, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просив суд розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 24 липня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання об'єднано в одне провадження з позовом ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області, про переукладення договору оренди земельної частки (паю).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Каліуш О. В. від 08 жовтня 2019 року позов ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" задоволено. Визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1

на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422483900:40:000:0020, площею 7,9538 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422483900:40:000:0020, площею 7,9538 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - з 12 квітня 2018 року, зазначивши: у пункті 1.1. договору предметом договору земельну ділянку розміром

7,9538 га кадастровий номер 1422483900:40:000:0020, яка розміщена на території Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, у тому числі за складом угідь: рілля 7,9538 га, сіножатні - 0,0000га; пасовища - 0,0000 га; виклавши абзац перший пункту 2.2. договору у такій редакції: "за користування зазначеною у договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (у розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 9 647,06 грн (дев'ять тисяч шістсот сорок сім грн 06 коп. ). Починаючи з 01 січня 2019 року розмір орендної плати

(у розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 16 746 грн (шістнадцять тисяч сімсот сорок шість грн 00 коп. )"; виклавши абзац перший пункту 2.3. договору у такій редакції: "договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 03 квітня 2012 року"; виключивши абзац шостий пункту
2.3. договору, та підпункт 4 абзацу першого пункту 3.1. договору; змінивши по всьому тексту договору слова "земельна частка (пай)" у відповідних відмінках на "земельна ділянка" у відповідних відмінках.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", суд першої інстанції виходив

із того, що реєстрація 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 права

власності на земельну ділянку, площею 7,9538 га, кадастровий номер 1422483900:40:000:0020, автоматично не припиняє дію укладеного між ним та товариством договору оренди земельної частки (паю), який укладено

на двадцять років, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду (Касаційний господарський суд), викладеним у постанові від 19 березня

2018 року у справі № 924/468/14. Отже, надіславши 24 квітня 2018 року товариству заяву, ОСОБА_1 висловив свій намір про відмову

від договору оренди земельної частки (паю) в односторонньому порядку,

а також відмову від його переукладання, що суперечить умовам укладеного договору та положенням Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що питання розірвання договору оренди земельної частки (паю) було предметом обговорення сторін договору, а також доказів на підтвердження істотності змінених обставин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року,

з урахуванням ухвали цього самого суду від 23 січня 2020 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 08 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір від 22 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", про оренду земельної частки (паю), розміром 9,56 умовних кадастрових га, зареєстрований 03 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 1056. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду і ухвалюючи нове рішення

про відмову у задоволенні позову ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивач уклав договір оренди з власником сертифікату на право земельної частки (пай). Вказаний сертифікат був дійсними до моменту виділення

в натурі (на місцевості) земельних ділянок та отримання їх власником,

ОСОБА_1, права власності на землю. Отже, з часу отримання права приватної власності на землю ОСОБА_1 набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня

2012 року, укладений між ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1, слід вважати припиненим.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 березня 2007 року № 6-7167сво06, а також у ~law13~. Таким чином, підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю), оскільки наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину, що також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, у поданій до Верховного Суду клопотанні, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики, посилаючись на різну практику судів касаційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 396 ЦПК України, відмовлено. Справу за позовом

ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області, про переукладення договору оренди земельної частки (паю); за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" мотивована тим, що апеляційний

суд належним чином не дослідив усіх обставин справи та на не врахував

при ухваленні оскаржуваного судового рішення правові висновки

Верховного Суду (Касаційний господарський суд), які викладені у постановах: від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року

у справі № 904/3558/18, згідно з якими оформлення державного акту

на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню. Припинення дії договорів оренди земельних паїв має

місце тільки після їх переукладання відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі". Крім того, апеляційним судом не враховано положення частини другої Розділу IX Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", згідно з яким договір оренди при вказаних вище обставинам переукладається, а не припиняється автоматично.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

22 березня 2012 року між ОСОБА_1 і ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" було укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до пунктів 1.1., 2.2., 2.3. якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар приймає

у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай), яка належить ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДН № 0173843, розміром 9,56 умовних кадастрових га, яка розміщена

в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, терміном на двадцять років (а. с. 9-11).

Сторони узгодили розмір орендної плати - 9 647,06 грн. та її виплату один раз на рік - грудень поточного року (пункту 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору ОСОБА_1 зобов'язався протягом п'яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди переукладається сторонами за договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі

(на місцевості) та отримання державного акту на право власності

на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається

у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Вказаний договір зареєстровано 03 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 1056.

22 березня 2012 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди

від 22 березня 2012 року (а. с. 11).

На підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 позивачем надано копії регулярних платіжних документів (а. с. 13-33).

Згідно з довідкою ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" від 31 липня 2019 року № 1143-2 земельна ділянка, визначена з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування згідно з схемою поділу земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства "Дружківський", розташована на території Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, та передана у користування ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної частки (паю), укладеного 22 березня 2012 року та зареєстрованого 03 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорі оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 1056, обробляється товариством. На цій земельній ділянці засіяно соняшник (а. с. 45).

Відповідно до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області від 07 грудня 2017 року № 406 (а. с. 83, зворот), ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) у зв'язку з заміною сертифікату серія ДН № 0173843

на право на земельну частку (пай) на правовстановлюючий документ

на земельну ділянку із земель колективного сільськогосподарського підприємства "Дружківський", орієнтовною площею 9,72 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

12 квітня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме

майно було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на

земельну ділянку, кадастровий номер undefined, площею 7,9538 га, яка розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (а. с. 12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, клопотання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", колегія суддів Верховного Суду вважає

за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Колегія суддів Верховного Суду при розгляді справи встановила, що при подібних правовідносинах і схожих фактичних обставинах суд першої інстанції керувався правовими висновками, викладеними Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, й на ці висновки посилається позивач у справі. Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався правовими висновками, викладеними Верховним Судом України, з яким погоджувався Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, на що посилається ОСОБА_1.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій

і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування

ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого

пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (Brezovec v. Croatia, no. 13488/07,29 March 2011).

Розходження у практиці вищого суду за умови, якщо вони виступають останньою інстанцією у справі і їх рішення є остаточними, неприпустимі

й призводять до порушення вказаної вище Конвенції.

Поява конфліктуючих судових рішень є об'єктивним явищем, від якого

не застрахована будь-яка судова система. Однак для забезпечення

єдності судової практики вони не повинні мати "глобальний" характер

і в максимально стислий строк повинен розпочатися процес гармонізації правозастосування (Tudor Tudor v. Romania, no. 21911/03, § 31,24 March 2009).

Згідно з частиною 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає

справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною 1 статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване

на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати

на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги

на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно

до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку,

а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач уклав договір оренди з ОСОБА_1, як з власником сертифікату на право на земельну частку (пай). Вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю, що відповідає пункту 17 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений

у його здійсненні.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України

23 лютого 2000 року за № 101/4322, визначено, що у разі виділення

земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня

2004 року № 7 (з відповідними змінами) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз'яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203,

215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Виходячи з наведених норм та враховуючи те, що з часу отримання ОСОБА_1 вказаного державного акту на право приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, що укладений між

ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1, слід вважати припиненим.

При цьому зміст пункту 2.3. укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 договору оренди земельної частки (паю) щодо переукладання договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року у справі № 6-7167сво06, яку врахував апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

При цьому з таким правовим висновком неодноразово погоджувався

й Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та враховував у своїх постановах: від 11 листопада 2018 року у справі № 484/301/18-ц (провадження № 61-39488св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18-ц (провадження № 61-11820св19), від 30 жовтня

2019 року у справі № 233/4198/18-ц (провадження № 61-11971св19),

від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18-ц (провадження № 61-8657св19) та інші.

Зазначена судова практика була сталою та Великою Палатою Верховного Суду не змінювалася.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, подаючи заперечення

на апеляційну скаргу та касаційну скаргу, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" посилалося

на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах

Касаційного господарського суду: від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18, згідно

з якими оформлення державного акту на право власності на землю

дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню. Припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після

їх переукладання відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі".

Зазначене свідчить про різний підхід до вирішення аналогічних справ

за подібних правовідносин, а також щодо правового висновку по суті

спору, а тому не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики та забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити клопотання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду справи і відступлення

від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Керуючись статтями 260 403 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити частково.

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 233/3676/19-ц за позовом приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області, про переукладення договору оренди земельної частки (паю); за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" на постанову Донецького апеляційного суду

від 22 січня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк