Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2018 року у справі №753/2817/15

Ухвала

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 753/2817/15

провадження № 61-6113 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 22 квітня 2016 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, під час якого сторони за спільні грошові кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було оформлено на ім'я відповідача.

Ураховуючи наведене, позивач просив визнати за ним і ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині вищезазначеної квартири за кожним.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі, як правонаступника позивача, у зв'язку зі смертю останнього.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 1 липня 2016 року про виправлення описки щодо адреси спірної квартири, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 1 липня 2016 року про виправлення описки щодо адреси спірної квартири, залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у вказаній вище справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України.

У лютому 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, в якій заявник просить вищезазначені судові рішення скасувати, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та ухвала апеляційного суду м.

Києва від 21 вересня 2016 року вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1, за результатами якого постановлена ухвала суду касаційної інстанції від 08 листопада 2017 року про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення.

Крім того, є ухвала Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2017 року про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці самі судові рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Конвенції містить принцип неприпустимості зловживання правами.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку із забезпеченням права на касаційне оскарження судових рішень.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_1 скористалась передбаченим законом правом на касаційне оскарження судових рішень, після чого двічі подає касаційну скаргу на ті ж судові рішення, зловживаючи своїми процесуальними правами.

За таких обставин, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь