Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.01.2021 року у справі №761/45501/19

Ухвала

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/45501/19

провадження № 61-19165ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопад 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України, в якому просила суд визнати бездіяльність відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області під час розслідування кримінального провадження від 03 квітня 2018 року № 1201810000000254 у якому позивачка визнана потерпілою, а також стягнути на користь позивачки з відповідача - Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 174 609 грн за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку відповідно до вимог Бюджетного кодексу.

Позов обґрунтовувала тим, що 04 серпня 2012 року ОСОБА_2 завдав позивачці тілесні ушкодження, відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за частиною 2 статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Проте тривалий час розслідування правопорушення органами досудового розслідування не проводилось.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2018 року у справі № 761/10350/18 задоволено скаргу позивачки та зобов'язано відповідача - Головне управління Національної поліції в Київській області внести відомості до ЄРДР про вчинення групою у складі співробітників прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та слідчих: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 кримінального правопорушення за статтею 365 КК України.

Далі за скаргою позивачки відкрито кримінальне провадження, яке внесене 03 квітня 2018 року до ЄРДР № 12018110000000254.

Проте підозра правопорушнику не вручена, обвинувальний акт до суду не направлений, прокурорами не виконуються їх посадові обов'язки.

Таким чином, позивачка є постраждалою від бездіяльності та неправомірних дій посадових осіб прокуратури Київської області у кримінальному провадженні від 03 квітня 2018 року № 12018110000000254. Водночас бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Київській області завдано позивачці моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не доведено протиправності дій відповідачів щодо неї під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12018110000000254, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою, на яку посилається позивачка.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопад 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 174 609 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.

Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопад 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик