Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2020 року у справі №182/6543/13

Ухвала

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 182/6543/13

провадження № 61-17781ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережной Олександр Сергійович, про розірвання договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережний О. С., про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого покупець ОСОБА_2 зобов'язався сплатити на користь продавця ОСОБА_1 за відчужувану квартиру 148 531,00 грн, в порядку передбаченому пунктом 1 цього договору, а саме: 22 281,00 грн - передав під час підписання договору та 126 250,00 грн - зобов'язався сплатити в термін до 17-00 годин 29 серпня 2006 року.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав та не сплатив до кінця дня 29 серпня 2006 року повну вартість квартири. Для того щоб не ставити під загрозу дійсність укладеного між ними договору і довірившись покупцю ОСОБА_2, ОСОБА_1 був вимушений написати заяву про отримання повного розрахунку за продану квартиру, хоча в дійсності такого не сталося.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладено з відповідачем ОСОБА_2, оскільки покупець не сплатив повну вартість квартири, що обумовлена умовами договору.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 заявою, яка засвідчена у нотаріальному порядку, підтвердив, що 29 серпня 2006 року одержав від ОСОБА_2 повний розрахунок за спірним договором купівлі-продажу квартири. При цьому, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту використання ОСОБА_2, спірної квартири та розпорядження нею на правах власника.

ОСОБА_1 у листопаді 2020 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, крім того ціна договору становить 148 531,00
грн, яка у свою чергу не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Заявник у касаційній скарзі вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки ця квартира є єдиним житлом його сім'ї.

Проте доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки надані копії паспорта позивача та довідки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не свідчать про те, що позивач не має у власності іншого житла, а тому зазначені доводи не можуть розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Касаційна скарга не містить інших посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережной Олександр Сергійович, про розірвання договору купівлі-продажу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик