Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.07.2021 року у справі №359/827/20

Ухвала

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 359/827/20

провадження № 61-9716ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу адвоката Райх Лариси Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за виконавчим провадженням № 51039794 за виконавчим листом від 03 вересня 2013 року № 2/359/1511, виданим Бориспільським міськрайонним судом Київської області, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 103 300,00 грн; стягнення судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб від якого сторони мають спільних дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

22 березня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1
000,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03 квітня 2013 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2017 року, з урахуванням рішення Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з січня до серпня 2017 року в розмірі 4 060,00 грн та 31 806,00 грн інфляційних втрат. Разом з тим, ані заборгованості по аліментам, ані пені та інфляційних витрат відповідачем сплачено не було.

Позивач зазначала, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 січня 2020 року становить 103 300,00 грн.

Зазначала, що з червня 2013 року до 01 січня 2020 року відповідач не в повному обсязі сплачував аліменти, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів частини 1 статті 196 СК України позивач вважала, що її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 36 150,00 грн.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у більшому розмірі, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 361,45 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року залишено без змін.

У червні 2021 року адвокат Райх Л. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Адвокат Райх Л. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1, посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить виняткове значення для ОСОБА_1.

Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи те, що предметом позову є про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а фундаментальне значення та винятковість справи особою, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Оскільки оскаржені заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Райх Лариси Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська