Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2019 року у справі №335/5226/19

Ухвала

Іменем України

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 335/5226/19

провадження № 61-16036ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2019 року, постановлену у складі судді Соболєвої І.

П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ПАТ "БАНК ФОРУМ", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя розглядав цивільну справу №335/12790/16-ц один рік і десять місяців. Зазначала, що Орджонікідзевський районний суд

м. Запоріжжя самоусунувся від проведення оцінки та дослідження обставин, якими вона обгрунтувала позовні вимоги, а також доказів, якими ці обставини підтверджені.

Посилаючись на наведене та, що держава Україна не виконала конституційну гарантію захисту від незаконного звільнення, що завдало їй значної майнової та моральної шкоди, яка полягає в необгрунтованій відмові у поновленні її на роботі та стягненні з ПАТ "Банк Форум" середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 674 257,64 грн, провила суд, стягнути з Державного бюджету України на відшкодування майнової шкоди 1 674 257,64 грн та моральної шкоди 500 000,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня

2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної

шкоди, завданої протиправними діями Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивач звернулась з позовною заявою до суду поза передбаченим процесуальним законом порядком, оскільки, виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень відповідно до вимог процесуального законодавства належить відповідному суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланнями на те, що Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, у провадженні якого перебувала справа майже два роки, не перевірив наданих позивачем доказів, внаслідок чого безпідставно відмовив у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак завдав їй майнової та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного Бюджету, оскільки саме держава Україна не виконала конституційну гарантію захисту від незаконного звільнення.

Крім того, зазначила, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки, самоусунулись від виконання завдань цивільного судочинства та відмовляючи у відкритті провадження у справі, безпідставно позбавили її права на судовий захист.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним

(у рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, "Де Жуффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте в зазначених вище випадках між позивачами та суддями (відповідачами) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Зазначені спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиною підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Держави Україна про відшкодування майнової та моральної шкоди є, на її переконання, виявлені порушення закону, під час розгляду справи № 355/12790/16-ц за її позовом до ПАТ "Банк Форум" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, а тому суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади").

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову до суду є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обгрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Ураховуючи наведене, ухвала Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 15 травня 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від

15 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак