Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2020 року у справі №161/16797/19

Ухвала

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 161/16797/19

провадження № 61-3211 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Ледвовка В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, здана до поштового відділення 13 лютого 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною 1 статті 390 ЦПК України. При цьому, питання про поновлення строку на касаційне оскарження заявником не порушувалося.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку до 24 березня 2020 року для усунення її недоліків, а саме: заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, навести поважні причини пропуску строку та надати докази на підтвердження їх поважності, а також надати докази сплати судового збору.

У березні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали, надіслані на виконання вимог ухвали від 26 лютого 2020 року з яких вбачається, що заявником недоліки касаційної скарги не усунуто в повному обсязі, з огляду на таке.

Заявляючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, на обґрунтуванняповажності причин його пропуску заявник зазначив, що про апеляційну скаргу він дізнався від представника Мисковець О. Ю., який копію оскаржуваної постанови отримав поштовим відправленням за № 4302520549510, що вплинуло на строки подачі касаційної скарги.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, ухваленого 24 грудня 2019 року, а оприлюдненого 02 січня 2020 року, не можна визнати поважними з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримав 06 січня 2020 року, що визнає сам заявник та підтверджується даними ПАТ "Укрпошта" трекінгом відстеження поштового відправлення за № 4302520549510. Отже, здана до поштового відділення 13 лютого 2020 року касаційна скарга подана з пропуском тридцятиденного строку з дня вручення йому такого судового рішення, оскільки в силу положень статей 123 124 ЦПК України останнім днем на подачу касаційної скарги є 05 лютого 2020 року.

При цьому враховано, що ОСОБА_1 достовірно знав про наявність цього судового провадження, оскільки він та його представник - адвокат Мисковець О. Ю. були присутні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що підтверджується постановою від 24 грудня 2019 року та з 02 січня 2020року мав можливість у Єдиному державному реєстрі судових рішень ознайомитись із оскаржуваною постановою, демонструючи готовність брати участь на всіх етапах розгляду. Інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 не навів.

Отже, подаючи касаційну скаргу на судове рішення після спливу більше ніж 30 днів з дня його офіційного оприлюднення та отримання, ОСОБА_1 не підтвердив поважність причин пропуску строку належними доказами, які б свідчили про наявність непереборних, незалежних від волевиявлення заявника, істотних перешкод чи труднощів для вчасного подання касаційної скарги, а наведені заявником підстави для поновлення строків на оскарження не виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" зазначено, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Відповідно до положень частини 2 статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 185 ЦПК України і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у встановлений судом строк, станом на 08 квітня 2020 року недоліки касаційної скарги не усунутов повному обсязі, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185 392 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь