Ухвала

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 487/3335/13-ц

провадження № 61-997 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник-ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" Прохоров Володимир Сергійович, заінтересовані особи: ОСОБА_10 фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа - підприємець ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Славич", фізична особа - підприємець ОСОБА_7, фізична особа-підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, органи державної виконавчої служби: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта Іван Миколайович, державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Юхименко Оксана Сергіївна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Темнікової А. О. від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області в складі суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Яворської Ж. М. від 22 червня 2016 року в справі за скаргою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" Прохорова Володимира Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_10 фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа - підприємець ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Славич", фізична особа - підприємець ОСОБА_7, фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти ІванаМиколайовича, державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни,

Встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" (далі - ТОВ "Дорпром") Прохоров В. С. звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮ України) Іванюти І. М., державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВС України) Юхименко О. С.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця ВПВР ДВС України Юхименко О. С. від 18 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39816641 щодо виконання виконавчого листа № 2/487/1699/13, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва 22 серпня 2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Дорпром" та фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 грошових коштів.

В рамках виконавчого провадження накладено арешт на рахунки ТОВ "Дорпром".

Учасником (власником) 18 вересня 2014 року прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Дорпром" шляхом ліквідації товариства, призначено ліквідатора.

Листом від 13 жовтня 2015 року № Д-23/2014 ліквідатор ТОВ "Дорпром" звернувся до державної виконавчої служби з вимогами про направлення йому виконавчого листа, зняття арештів у виконавчому провадженні та його закінчення згідно з нормами статті 67 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (втратив чинність 05 січня 2017 року), однак отримав відмову, викладену у листі від 01 грудня 2015 року № 28988-0-33-15.

Вказані дії ліквідатор ТОВ "Дорпром" просив визнати неправомірними та зобов'язати державного виконавця направити ліквідатору ТОВ "Дорпром" Прохорову В. С. виконавчий лист № 2/487/1699/13, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва 22 серпня 2013 року; зняти арешти, накладені у виконавчому провадженні № 39816641 на рахунки ТОВ "Дорпром"; закінчити виконавче провадження № 39816641.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2016 року скаргу задоволено; визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України Іванюти І. М. щодо ненаправлення ліквідатору ТОВ "Дорпром" Прохорову В. С. виконавчого листа № 2/487/1699/13, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва 22 серпня 2013 року, щодо незняття арештів, накладених у виконавчому провадженні № 39816641 на рахунки ТОВ "Дорпром"; а також щодо незакінчення виконавчого провадження № 39816641; зобов'язано головного державного виконавця ВРВР Департаменту ДВС МЮ України Іванюту І. М. направити ліквідатору ТОВ "Дорпром" Прохорову В. С. виконавчий лист № 2/487/1699/13, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва 22 серпня 2013 року; знято арешти, накладені у виконавчому провадженні № 39816641 на рахунки ТОВ "Дорпром"; закінчено виконавче провадження № 39816641.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що законодавством передбачено виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, тому ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент ДВС МЮ України просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Департамент ДВС МЮ України посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при наявності в державному реєстрі відомостей про перебування боржника в процедурі припинення підприємницької діяльності та за відсутності інформації про ліквідацію цієї юридичної особи підстав для закриття виконавчого провадження немає, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною.

Особи, які беруть участь у справі, не скористалися правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року матеріали скарги передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

У частині 3 статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства засадами судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ "Перехідні положення" ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до ~law19~ у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно із ~law20~ у разі, якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому ~law21~.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця, виходив з того, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем, у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Зазначена позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 818/8714/13-а.

У постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 818/8714/13-а колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому ~law23~.

У касаційній скарзі Департамент ДВС МЮ України посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій вимогам закону, зазначаючи, що за наявності в державному реєстрі відомостей про перебування боржника в процедурі припинення підприємницької діяльності та відсутності інформації про ліквідацію цієї юридичної особи, підстави для закриття виконавчого провадження відсутні, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги Департаменту ДВС МЮ України слідує, що таке поняття, як "прийняття рішення про ліквідацію", не є тотожним поняттю "ліквідація підприємства".

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Будь-яке втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами стосовно дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини.

Суд зауважує, що у цій справі внаслідок задоволення скарги на дії державного виконавця порушено законні очікування особи щодо отримання коштів з ТОВ "Дорпром" і це сподівання може вважатися "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, є обґрунтовані правові підстави для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 818/8714/13-а, про те, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому ~law24~, оскільки здійснення ліквідації за рішенням власника в порядку, передбаченому статтею 110 ЦК України, виконавче провадження закінченню не підлягає та виконавчі дії повинні здійснюватись до ліквідації юридичної особи (внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про її припинення відповідно до частини 5 статті 111 ЦК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що справа підлягає переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наявні правові підстави відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, раніше викладених в постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 818/8714/13-а.

Керуючись підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, частиною 4 статті 404 ЦПК України,

Ухвалив:

Передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 487/3335/13-ц за скаргою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" Прохорова Володимира Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_10 фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа - підприємець ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Славич", фізична особа - підприємець ОСОБА_7, фізична особа - підприємець ОСОБА_8, фізична особа - підприємець ОСОБА_9, на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти ІванаМиколайовича, державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни, за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик