Ухвала

11 червня 2018 року

м. Київ

справа № 320/7888/16-ц

провадження № 61-29640св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4

старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінов Ігор Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року у складі судді Фоміна В. А. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року у складі суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. В., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінова І. В., у якій просив визнати поважними причини пропуску строку на оскарження, поновити строк для оскарження, визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Косінова І. В.: від 10 березня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору; від 19 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження; від 17 жовтня 2016 року про поновлення вчинення виконавчих дій.

Скарга мотивована тим, що 27 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косіновим І.

В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46655138 з виконання виконавчого листа, виданого 22 травня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ
"Банк "Фінанси та кредит" заборгованості у розмірі 3 261 520,72 грн. ОСОБА_4 був наданий строк для добровільного виконання рішення: в семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто до 07 березня 2015 року.

Крім того, 27 лютого 2015 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У той же день, 27 лютого 2015 року між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 була укладена мирова угода та прийняте рішення про зупинення виконавчого провадження.

03 березня 2015 року банком була надана зазначена мирова угода старшому державному виконавцю Косінову І. В.

17 квітня 2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя була затверджена вказана мирова угода.

19 серпня 2015 року старшим державним виконавцем Косіновим І. В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

ОСОБА_4 вважав, що з моменту укладення мирової угоди між ним та банком всі виконавчі дії зупинені та у нього відсутні будь-які зобов'язання перед виконавчим органом.

Проте, 31 жовтня 2016 року ОСОБА_4 отримав поштою постанову від 17 жовтня 2016 року про поновлення вчинення виконавчих дій. З даної постанови йому стало відомо про існування виконавчого провадження про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 326 434,31 грн.

ОСОБА_4 зазначав, що він був позбавлений права на свій захист та не міг своєчасно оскаржити вказані незаконні дії старшого державного виконавця Косінова І. В., оскільки останній не направляв в його адресу постанову від 10 березня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 326 434,31 грн; постанову від 19 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа та виведення в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову від 12 листопада 2015 року про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з розшуком майна боржника.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року, скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано поважними причини пропуску строку на оскарження та поновлено ОСОБА_4 строк для оскарження постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінова І. В. від 10 березня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору; від 19 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження та від 17 жовтня 2016 року про поновлення вчинення виконавчих дій.

Визнано незаконними та скасовано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінова І. В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 березня 2015 року; про закінчення виконавчого провадження від 19 серпня 2015 року в частині винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору; про поновлення вчинення виконавчих дій від 17 жовтня 2016 року.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_4 з поважних причини пропустив строк для подання скарги на дії державного виконавця. Щодо підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 суди зазначили, що сплив строку, наданий для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення. Боржником у добровільному порядку виконано рішення суду, при цьому державним виконавцем не вчинялися передбачені законодавством заходи примусового виконання рішення.

У червні 2017 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року, у якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, і тим, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів. Зазначене також передбачено статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до суду заперечення на касаційну скаргу у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені ухвали залишити без змін.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

З урахуванням того, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області оскаржує ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу № 320/7888/16-ц за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косінова ІгоряВікторовича, за касаційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І. Журавель