Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2021 року у справі №335/8009/20

Ухвала

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 335/8009/20

провадження № 61-3025ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанову Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2011 року по справі № 2а-48/2011 скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Запоріжжя перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 державну та додаткову щомісячну пенсію у розмірах відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", державну пенсію з 13 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01 травня 2010 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Відповідачем було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії та нараховано до виплати грошові кошти у сумі 29 471,41 грн.

Стягувач по справі № 2а-48/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його спадкоємицєю є позивач ОСОБА_1

У 2018 році ОСОБА_1 було виплачено суму заборгованості на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі 2а-48/2011.

Крім того, постановою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року у справі №332/4811/14-а, зобов'язано управління Пенсійною фонду України в Заводському районі міста Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії (по інвалідності) відповідно до ст. ст. 49,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з 25 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Запоріжжя здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 25 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Відповідачем лише було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії та нараховані кошти до виплати у сумі 17 303,94 грн.

На час подання позову, повна сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням суду такі і не була фактично виплачена позивачу.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 16 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2011 року у загальному розмірі 43 012,22 грн, а також нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 26 лютого 2015 року по 31 травня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року у загальному розмірі 19 355,90 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя

від 11 листопада 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 16 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі № 2а-48/11, у загальній сумі 43 012,22 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 26 лютого 2015 року по 31 травня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року по справі № 2а-4811/11, у загальній сумі 19 335,90 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 листопада 2020 року змінено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 20 лютого 2016 року по 31 грудня 2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі № 2а-48/11, на загальну суму 9 633,09 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 20 лютого 2016 року по 31 травня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року по справі № 2а-4811/11, на загальну суму 10 493,52 грн.

В іншій частині позовних вимог про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 62 348,12 грн (43 012,22 грн + 19 335,90
грн), тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00
грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому є підстави для відкриття касаційного провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних.

Копію ухвали та оригінал касаційної скарги з доданими матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун