Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.11.2020 року у справі №461/1534/20

Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 461/1534/20-ц

провадження № 61-16013 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д.

Д., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулась до суду

з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 033 грн 92 коп.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2020 року позов акціонерного товариства "Ідея Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором, яка складається з основного боргу - 43 628,28 грн, простроченого боргу - 5 811,86 грн, строкових процентів -

117,28 грн, прострочених процентів - 9 106,53 грн, пені за несвоєчасне погашення платежів - 3 815,54 грн, судовий збір в сумі 1620,70 грн, витрати на правову допомогу - 16 19,16 грн, всього - 65 719 (шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 35 коп.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Ідея Банк" залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2020 року залишено без змін.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

акціонерного товариства "Ідея Банк" на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій скасувати у частині відмови у задоволенні позову, прийняти нову постанову про задоволення їхнього позову у цій частині.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України

не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 81 033 грн 92 коп. (стягнення заборгованості), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені

підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

За змістом підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, інших мотивувань немає.

При вирішенні спору суд дав оцінку доводам сторін, прийняв судове рішення відповідно до існуючої судової практики, яка, зокрема міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) та є сталою і підстав відступлення від неї немає.

Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи

до категорії малозначних, касаційна скарги не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують

на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки акціонерне товариство "Ідея Банк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Галицького районного суду м. Львова

від 03 квітня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 20 серпня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник