Ухвала

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 320/5724/17

провадження № 61-38116св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання права користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Мелітопольська РДА Запорізької області) від 24 грудня 2004 року № 1213 йому було надано в оренду земельну ділянку із земель запасу Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка знаходиться за межами населеного пункту, площею 10,9996 га ріллі для організації та ведення фермерського господарства.

21 січня 2005 року на виконання цього розпорядження було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у державному підприємстві "Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру"), про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 лютого 2005 року № 04.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору оренди земельної ділянки

від 21 січня 2005 року договір укладається на 10 років і набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Таким чином, строк дії вказаного договору встановлено до 02 лютого 2015 року. Земельна ділянка була передана йому за актом приймання-передачі.

Весь період оренди земельної ділянки він своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, використовував земельну ділянку тільки за її цільовим призначенням.

02 лютого 2015 року закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки, проте він продовжує користуватися цією земельною ділянкою за її цільовим призначенням, вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату на умовах, визначених договором, виконує інші обов'язки покладені на нього договором.

Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору

лист-повідомлення від орендодавця про заперечення у поновленні дії договору він не отримував.

Вважав, що за таких обставин вказаний договір оренди земельної ділянки

від 21 січня 2005 року підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 21 січня 2005 року, площею 10,9996 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка знаходиться за межами населеного пункту для організації та ведення фермерського господарства, укладений між ним та Мелітопольською РДА Запорізької області, на той же самий строк та на тих же умовах, визнати за ним право користування вказаною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 10,9996 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка знаходиться за межами населеного пункту, для організації та ведення фермерського господарства, укладений 21 січня 2005 року між Мелітопольською РДА Запорізької області та ОСОБА_1, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 10,9996 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка знаходиться за межами населеного пункту, для організації та ведення фермерського господарства на підставі поновленого договору оренди земельної ділянки від 21 січня

2005 року (зареєстрованого 02 лютого 2005 року за № 04 у

ДП "Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру"), укладеного між Мелітопольською РДА Запорізької області та ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належно виконував обов'язки за умовами вказаного договору, продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору, листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця не отримував, тому виконані усі вимоги частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Враховуючи належне виконання орендарем умов договору оренди, не надання орендодавцем доказів надіслання у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк та отримання позивачем вказаної відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладеного

21 січня 2005 року між Мелітопольською РДА Запорізької області та

ОСОБА_1 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, та можливість задоволення позовної вимоги і в частині визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 10,9996 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, яка знаходиться за межами населеного пункту, для організації та ведення фермерського господарства на підставі поновленого договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 січня 2005 року, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, а тому не було дотримано процедури поновлення вказаного договору оренди, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання права користування земельною ділянкою призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин частини 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в той же час позивач просив застосувати до спірних правовідносин частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також положення статті 764 ЦК України, де визначені зовсім інші обставини для поновлення договору оренди землі, а саме: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Судом апеляційної інстанції встановлено дотримання усіх вимог, зазначених у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 764 ЦК України, проте у позові відмовлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначено, що позивачем не дотримано вимогу пункту 2 вказаного договору оренди та частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не було повідомлено орендодавця за два місяці до закінчення дії вказаного договору про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

З урахуванням цих обставин, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просило оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, а тому вбачається, що не було дотримано процедури поновлення цього договору оренди, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Разом з тим, у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Таким чином, Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, розглядаючи справу про поновлення договору оренди та застосовуючи частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважав, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18 дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня

2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18, а також виходячи з наступного.

У частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що уразі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Схоже правило міститься у статті 764 ЦК України, яка передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Таким чином, зазначені норми передбачені законодавцем на випадок відсутності конкретних дій, спрямованих на продовження дії договору, а в статті 764 ЦК України - з боку обох сторін договору оренди, коли орендар продовжує користуватись річчю.

Однак, на відміну від положень статті 764 ЦК України, частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що одна зі сторін, орендар, обов'язково попередньо має повідомити про своє бажання про поновлення договору оренди землі, оскільки має наступну умову свого застосування - за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тобто автоматичної пролонгації договору, як вважав Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, не відбувається.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є логічним продовженням правил, викладених у попередніх частинах цієї статті, та не може тлумачитися відірвано від їх змісту.

Згідно із частиною 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

З огляду на вищевикладене, вказана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням наведеного та положень статей 402-404 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 320/5724/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення дії договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович