Ухвала

05 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 295/14294/17

провадження № 61-13035св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Житомирська міська рада, Виконавчий комітет Житомирської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року у складі судді: Гумен Н. В., та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року у складі суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником нежитлового приміщення - магазину непродовольчих товарів, який відповідно до свідоцтва про право власності від 07 жовтня 2002 року належить їй на праві приватної власності. У неї, як у власника, є всі погодження стосовно правомірного розміщення конструкцій інформаційних вивісок, що розташовані на фасаді будинку. На цей час підприємницької діяльності вона не здійснює,- вказане приміщення здано нею в оренду. Нещодавно від орендаря вона дізналася, що відповідач вирішив демонтувати належні їй конструкції інформаційних вивісок, повідомивши про це шляхом наклеювання невідомою особою на скло вітража припису, в якому повідомлялося про його негайне виконання, в іншому випадку демонтаж відбудеться у примусовому порядку. Вважає, що дії відповідача порушують її право власності, яке підлягає захисту.

Просила заборонити відповідачам та підконтрольним їм органам (управлінням, департаментам, комітетам), комунальним підприємствам та іншим організаціям проводити демонтаж двох конструкцій, розміщених по АДРЕСА_1

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2017 року залишеною без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року, ОСОБА_4 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Рішення судів мотивовані тим, що заявлені вимоги не підлягають розгляду судом в порядку цивільного судочинства. Позивачу роз'яснено, що він може звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 5 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року в якій просить оскаржені рішення скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду і вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно визначили підвідомчість спору, як адміністративного та прийняли незаконні рішення, оскільки справа стосується захисту права власності і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

З урахуванням того, що ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Богунського районного суду м.

Житомира від 5 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу № 295/14294/17 за позовом ОСОБА_4 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист права власності, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В.І. Журавель