Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2020 року у справі №213/1972/17

Ухвала

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 213/1972/17

провадження № 61-7383ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лівицького Олександра Миколайовича на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - ПАТ "Криворізька теплоцентраль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 36 603,36
грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, позовні вимоги ПАТ "Криворізька теплоцентраль" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Криворізька теплоцентраль заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01 жовтня 2013 року по 23 травня 2017 року в розмірі 28
554,55 грн, 3 % річних у розмірі 1 043,61 грн, інфляційні витрати у розмірі 7
005,20 грн, а всього стягнуто 36 603,36 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лівицького О. М. на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лівицький О. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 36 603,36 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що рішення у вказаній малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки заявником не надано суду відповідних доказів. Сама по собі вказівка на вказані випадки не свідчить про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання заявника на помилковий висновок суду першої інстанції щодо малозначності вказаної справи є необґрунтованими, оскільки ця справа є малозначною в силу прямої вказівки в законі й не підлягає у зв'язку з цим визнанню малозначною судом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Лівицький О.

М., подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лівицького Олександра Миколайовича на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь