Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №569/17817/19

Ухвала

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа №569/17817/19

провадження №61-11071ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 "Прометей" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (далі - ОСББ "Прометей") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути заборгованість по обов'язкових внесках на обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2016 року

до 31 серпня 2019 року у сумі - 3 266,32 грн, для покриття витрат на реалізацію в 2-му під'їзді проекту "Капітальний ремонт пасажирських ліфтів за адресою: АДРЕСА_1

(у 2018 році - 2-й під'їзд) - 1 235 грн; втрат в результаті інфляції за весь час прострочення - 5 52,45 грн, а також 3 % річних від прострочення суми - 146,27
грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року позов ОСББ "Прометей" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по обов'язкових внесках на обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2016 року

до 31 серпня 2019 року у сумі - 3 266,32 грн, для покриття витрат на реалізацію в 2-му під'їзді проекту "Капітальний ремонт пасажирських ліфтів за адресою АДРЕСА_1 (у 2018 році - 2-й під'їзд) - 1 235 грн; втрат в результаті інфляції за весь час прострочення - 5 52,45 грн, а також 3 % річних від прострочення суми - 146,27 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року змінено, резолютивну частину якого викладено в такій редакції: позовну заяву ОСББ "Прометей" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Прометей" заборгованість по обов'язкових внесках на обслуговування і утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2016 року до 31 серпня 2019 року у сумі - 3 157,04 грн, для покриття витрат на реалізацію в 2-му під'їзді проекту "Капітальний ремонт пасажирських ліфтів за адресою АДРЕСА_1 (у 2018 році - 2-й під'їзд) - 1 235 грн, втрат в результаті інфляції за весь час прострочення - 551,73 грн, а також 3 % річних від прострочення суми - 146,01 грн. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що дана справа є малозначною.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком судів та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру. Сума стягнення заборгованості складає 5 089,78 грн (3 157,04+1 235 +551,73 +146,01)

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 100 = 210 200).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що дана справа становить значний суспільний інтерес. Також заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Вказівка в резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська