Ухвала

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/13736/15

провадження № 61-25545св18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Лесько А. О., Луспеника Д.

Д., Червинської М. Є.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Нікітіної С. Й., від 01 листопада

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів:

Громіка Р. Д., Черевка П. М., Станкевича В. А., від 27 квітня

2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова компанія України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України") про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/10862/14 про поновлення на роботі у розмірі 12 846,65 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року у справі № 522/10862/14 її поновлено на посаді головного бухгалтера філії

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал", стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на її користь 66 467,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. На виконання вказаного судового рішення 26 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист, а наказ про її поновлення на роботі виданий лише 29 грудня 2014 року, тому, на думку позивача, з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада

2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі 29 грудня 2014 року, останнім днем звернення із позовом є 29 березня 2015 року, однак позивач звернулась до суду лише у липні 2015 року, не порушуючи питання про поновлення строків позовної давності. Крім того, матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження на виконання вказаного рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому суд не може розцінювати її поновлення на роботі через місяць після видачі виконавчого листа як порушення вимог закону про негайне виконання рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не задовольнили її позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки позовна давність не застосовується у спорах щодо стягнення заробітної плати. Вона звернулася до суду в межах строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" зазначає, що відповідно до положень статті 233 КЗпП України у разі наявності трудового спору працівник може звернутися до суду із позовом у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_1 була поновлена на роботі 29 грудня 2014 року, тому останнім днем звернення із позовом є

29 березня 2015 року, однак позивач звернулась до суду лише у липні

2015 року із пропуском встановленого строку. Кошти, нараховані працівникам за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, не входять до складу фонду заробітної плати, тому звернення позивача до суду із вимогою про стягнення цих коштів обмежується трьома місяцями позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"

(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

08 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду у складі п'яти суддів без повідомлення та виклику учасників справи.

29 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав несвоєчасно поновленого на роботі працівника щодо компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Таким чином, суди обґрунтовано застосували положення частини 1 статті 233 КЗпП України до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки такі позовні вимоги обмежуються тримісячним строком звернення працівника до суду.

Прикладом наявності протилежних за змістом правових висновків у судових рішеннях Верховного Суду є постанови від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц (провадження № 61-713св17) та від 25 липня

2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18), ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У наведених постановах колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 233 КЗпП України, тобто заявлені позивачем вимоги відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та застосування частини 2 статті 233 КЗпП України до вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до частини 2 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

З огляду на викладене, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 27 квітня 2017 рокупідлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою

статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 27 квітня 2017 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Направити учасникам справи копію цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

А. О. Лесько

Д. Д. Луспеник

М. Є. Червинська