Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №757/70264/17-ц Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №757/70...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Ухвала

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 757/70264/17-ц

провадження № 61-16666св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кулікової О. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди неправомірним, зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Верховної Ради України від 05 липня 2016 року № 1434-VIII на підставі заяви про відставку його було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На час звільнення його заробіток складався з посадового окладу та доплатити за вислугу років за стаж роботи більше 25 років - 60 % посадового окладу.

У зв'язку із виходом у відставку йому було призначено та з 06 липня 2016 року виплачується довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді, як це передбачено частиною 3 статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016. Цією ж нормою передбачено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

З моменту звільнення і по теперішній час за ним зберігається статус судді у відставці і право на отримання довічного грошового утримання та проведення його перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Розмір грошового утримання суддів, у тому числі і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на час його звільнення регулювався статтею 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", не змінився він і після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно із пунктом 23 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402 VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Жоден із суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ кваліфікаційного оцінювання не проходив, оскільки воно з незалежних від них причин не проводилось, отже, розмір суддівської винагороди має обраховуватись за правилами, встановленими статтею 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Цією статтею передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат до нього.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,2.

Таким чином, зміна встановленого розміру мінімальної заробітної плати тягне за собою зміну розміру посадового окладу та зміну розміру суддівської винагороди і, як наслідок, - виникнення відстав для проведення перерахунку довічного утримання.

У період після його звільнення мінімальна заробітна палата змінювалась двічі: з 01 грудня 2016 року її розмір складав 1 600 грн, а з 01 січня 2017 року - 3 200
грн.


Для подання до управління пенсійного фонду заяви про проведення перерахунку довічного утримання 14 листопада 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про видачу довідки про розмір грошового утримання працюючого в цьому суді судді у зв'язку із підвищенням із січня 2017 року мінімальної заробітної плати до 3 200 грн.

У відповідь на звернення йому видана довідка про суддівську винагороду від 16 листопада 2017 року № 177.

Із її змісту випливає, що розмір посадового окладу після 01 січня визначався із мінімальної заробітної плати у сумі 1 600 грн без урахування її підвищення до 3
200 грн.
Підстав неврахування підвищення мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року у ній не наведено.

Позивач вважає, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ видав йому довідку про розмір заробітної плати судді, у якій неправомірно визначено розмір посадового окладу у розмірі 19 200 грн, замість 38
400 грн
, а грошового утримання - 30 720 грн, замість 61 440 грн.

Зазначені обставини призводять до порушення його прав на перерахунок довічного утримання. Та обставина, що працюючим на відповідній посаді суддям виплачується суддівська винагорода у меншому розмірі, не може бути перешкодою для задоволення поданого ним позову, оскільки розмір грошового утримання судді прямо і чітко визначено законом, він не може встановлюватись на розсуд будь-яких органів чи їх посадових осіб і не залежить від інших чинників.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди неправомірним, зобов'язання вчинити дії.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Відповідачем у справі є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тобто суб'єкт владних повноважень, дії якого по визначенню до виплати розміру суддівської винагороди оскаржує позивач. Доводи апеляційної скарги про те, що спір виник за період після звільнення позивача з посади судді і після припинення публічної служби, а тому не має безпосереднього відношення до його роботи на посаді судді, колегія суддів визнала необґрунтованими, оскільки вказані обставини не впливають на порядок судового вирішення спору щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень.

04 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів самої лише наявності у його сторони ознак суб'єкта владних повноважень недостатньо. Обов'язковою умовою має бути виконання таким суб'єктом у цих правовідносинах владних управлінських функцій на основі чинного законодавства України, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому владна управлінська функція має полягати у діяльності суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на нього Конституцією України або ж делегованих йому уповноваженим органом завдань. Правовідносини з приводу визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди не пов'язані із здійсненням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ правосуддя. Крім того, ні зазначений суд, ні його посадові особи не наділені правом визначати розмір суддівської винагороди судді на власний розсуд і їм такі повноваження не делеговані. За таких обставин, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у спірних правовідносинах не виступає як орган державної влади, що здійснює владні управлінські функції на основі чинного законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому по відношенню до заявника у цих правовідносинах не може вважатись суб'єктом владних повноважень.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди неправомірним, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст