Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.11.2020 року у справі №193/1572/19

Ухвала

Іменем України

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа №193/1572/19

провадження №61-14614ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Грушицького А. І., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, про стягнення неустойки (пені) та стягнення індексації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, про стягнення неустойки (пені) та стягнення індексації.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала клопотання, у якому просила виключити зі складу учасників даної цивільної справи представника відповідача ОСОБА_4.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області

від 01 липня 2020 року клопотання задоволено. Виключено

ОСОБА_4 зі складу учасників даної цивільної справи.

Не погодившись із зазначеною вище ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про виключення представника сторони зі складу учасників справи частиною 1 статті 353 ЦПК України не передбачено.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом неправильно застосовано положення частини 1 статті 389 та пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Касаційна скарга також містить доводи щодо незгоди заявника з ухвалою суду першої інстанції про виключення представника сторони зі складу учасників справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал місцевого суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).

Оскарження ухвал суду першої інстанції про виключення представника сторони зі складу учасників справи, у наведеній вище статті 353 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право апеляційного оскарження ухвал місцевого суду окремо від рішення суду, не передбачено.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, які стосуються оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки зазначене судове рішення не є предметом касаційного перегляду.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається порушення судами норм процесуального права. Правильність застосування норм ЦК України є очевидною.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, про стягнення неустойки (пені) та стягнення індексації.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська