Ухвала

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 674/32/15-ц

провадження № 61-23091св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - прокуратура Дунаєвецького району,

відповідачі - Дунаєвецька районна державна адміністрація Хмельницької області, ОСОБА_1,

особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року у складі судді: Кучерявої А. В., та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року у складі суддів:

Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Пастощука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року прокуратура Дунаєвецького районузвернулася до суду з позовом в інтересах держави до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, у якому просила визнати незаконними та скасувати розпорядження Дунаєвецької РДА №1131/2006-р від 14 грудня 2006 року "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Чаньківської сільської ради"; №1544/2008-р від 29 грудня 2008 року "Про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Чаньківської сільської ради"; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9994 га, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010995500076 вартістю 8 809,66 грн.

Позовна заява мотивована тим, що зазначені розпорядження та державний акт прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вказана земельна ділянка межує з об'єктом водного фонду - водною ділянкою (ставком) площею 5,8 га, порушуючи при цьому межі прибережної захисної смуги об'єкта водного фонду та накладається на об'єкт водного фонду - ставок, який перебуває в оренді ОСОБА_3

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року, позов прокуратури Дунаєвецького району задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації №1131/2006-р від 14 грудня 2006 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки" та №1544/2008-р від 29 грудня 2008 року "Про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність на території Чаньківської сільської ради". Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9994 га, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010995500076 вартістю 8 809,66 грн.

Рішення мотивовані порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення виділеної земельної ділянки. При цьому апеляційним судом зазначено, що незалучення ОСОБА_2 - особи, яка не брала участі у справі та за апеляційною скаргою якої переглядалось рішення суду першої інстанції, не позбавила можливості суд прийняти правильне рішення. При цьому, судом вирішено спір про захист порушених прав, що виникли із земельних правовідносин, тому справа підлягала вирішенню у порядку цивільного судочинства.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, і тим, що спір про визнання незаконним та скасування розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. У цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

З урахуванням того, що ОСОБА_2 оскаржує рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу № 674/32/15-ц за позовом прокуратури Дунаєвецького районудо Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат