Ухвала

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 756/5081/14-ц

провадження № 61-35016св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора міста Києва,

відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення.

Позовна заява мотивована тим, що у грудні 2009 року Київською міською радою прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1. Відповідно до земельно-кадастрової інформації, вказана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, проте у порушення вимог Земельного законодавства передана у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними. Крім того, проект землеустрою у порушення вимог статей 118, 186-1 ЗК України не погоджений природоохоронним органом, зокрема структурним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також не проведена обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки.

Посилаючись на незаконність рішення міської ради та недійсність виданого на його підставі державного акта на право власності на землю, якими порушено право територіальної громади міста Києва на землю, заступник прокурора міста Києва просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 "Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_3, зареєстрований 28 квітня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02489, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року у складі головуючого-судді Шумейко О. І. позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 "Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".

Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалося, а тому Київською міською радою при ухваленні рішення від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 допущено порушення вимог статті 20 ЗК України. Проект відведення земельної ділянки погоджено Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, який не відноситься до органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки не проведена.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року скасовано, провадження у справі закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі частини 1 статті 377 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки підсудний окружному адміністративному суду.

У червні 2018 року заступник прокурора міста Києва подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Даний спір має приватноправовий характер, і з урахуванням суті спірних правовідносин та суб'єктивного складу, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд, унаслідок порушення правил предметної юрисдикції, скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

19 липня 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні безпідставної касаційної скарги прокурора.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року справу призначено до розгляду.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК Українисправа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом заступника прокурора містка Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення, за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов Д. Д. Луспеник С.

О. Погрібний