Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №760/24286/18

Ухвала

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 760/24286/18

провадження № 61-7660ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сердюка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_3, на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Бердара М. М.

Скарга мотивована тим, що 06 червня 2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києвавинесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56547909 за виконавчим листом № 760/5062/15-ц, виданим 04 червня 2018 року Солом'янським районним судом міста Києва, про зобов'язання ОСОБА_1 передати

ОСОБА_3 пошкоджений автомобіль марки Toyota Yaris, 2006 року випуску, відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва, що набрало законної сили 12 квітня 2016 року.

Скаржник вказував, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки вона була винесена приватним судовим виконавцем з порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М. М. щодо виконання виконавчого листа № 760/5062/15-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва; визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56547909 від 06 червня 2018 року.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня

2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що дії державного виконавця щодо виконання виданого судом виконавчого листа відповідають вимогам закону, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року отримано 18 березня 2018 року у приміщенні канцелярії апеляційного суду, що підтверджується копією заяви про отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України

у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщоправильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року у справі № 760/5062/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 152 184,66 грн майнової шкоди, 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди, 960 грн витрат на магнітно-резонансну томографію, 1 500 грн витрат на проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля. Зобов'язано ОСОБА_1 після сплати ОСОБА_3 коштів на відшкодування майнової шкоди передати ОСОБА_3 пошкоджений автомобіль марки Toyota Yaris, 2006 року випуску.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінено, збільшено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, з 1 500 грн до 5 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Також суди встановили, що на виконанні в Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління в місті Києві (далі - Солом'янський РВ ДВС ГТУЮ в місті Києві) перебував виконавчий лист № 760/5062/15-ц, виданий 05 травня 2016 року Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 161 434,71 грн. Постановою державного виконавця Солом'янського РВ ДВС ГТУЮ в місті Києві

від 23 травня 2018 року виконавче провадження ВП № 51039877 закінчено у зв'язку зі сплатою боржником повної суми стягувачу.

04 червня 2018 року Солом'янським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист у справі № 760/5062/15-ц про зобов'язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_3 пошкоджений автомобіль марки Toyota Yaris,

2006 року випуску.

06 червня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56547909.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 21 квітня

1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону України від 21 квітня

1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів

(посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Суди встановили, що приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56547909 на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року, яке набрало законної сили.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-III "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа від 04 червня 2018 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню -

з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-III "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-III "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-III "Про виконавче провадження".

Встановивши, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 760/5062/15-ц від 04 червня 2018 року не закінчився станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 червня 2018 року, та врахувавши, що виконання судового рішення в частині відшкодування майнової шкоди було виконано в повному обсязі у 2018 році, суди дійшли обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа відповідають вимогам закону, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_3, на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Сердюк