Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №577/4432/17

Ухвала

31 травня 2019 року

м. Київ

справа № 577/4432/17

провадження № 61-2783 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільній власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року на розгляд до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 31 травня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року підстави, наведені у клопотанні заявника про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 20 березня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням (заявою) про поновлення строку касаційного оскарження, у якому (якій) навести поважні підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження.

У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому заявник посилається на те, що вона перебувала у пригніченому психологічному стані після смерті матері. Тому щоб уникнути хвилювань, які б негативно впливали на її здоров'я, вона уникала стресових ситуацій, а судовий розгляд, на її думку, приносив їй додаткові хвилювання та переживання.

Вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до вимог частини 3 статті 328 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 328 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна норма міститься у статті 393 ЦПК України.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryovv. Ukraine).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, а нові підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є недостатніми для поновлення строку на касаційне оскарження, тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Отже, клопотанняОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтоване.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України, частиною третьою

статті 328 ЦПК України 2004 року, пунктом 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147 - VIII,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільній власності відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта