Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №754/11508/18

Ухвала

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 754/11508/18-ц

провадження № 61-5817 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 9 тис. грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття сина.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

у розмірі 4 тис. грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 серпня 2018 року і до повноліття дитини.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 25 жовтня 2018 року залишено без змін.

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати у частині вирішення питання щодо розміру судових витрат та виключити із описової частини встановлення деяких обставин справи, ухвалити в цій частині нове судове рішення з урахуванням вимог його касаційної скарги.

Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, оскільки згідно відбитку штампу "Прийом громадян" подана 21 березня 2019 року.

У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції заявник отримав 20 лютого 2019 року, надавши відповідні докази.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судових рішень заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 80 ЦПК України ціна позову про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову в даній справі є майнова вимога про стягнення аліментів, ціна якої за шість місяців становить 54 тис грн, яка станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитинивідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько