Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.10.2018 року у справі №628/2079/17

Ухвала

16 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 628/2079/17

провадження № 61-42812ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із зазначеним позовом, в якому просили стягнути з відповідачів завдану неправомірними діями майнову шкоду з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних на загальну суму 132 017,26 грн та відшкодування моральної шкоди по 250 000,00 грн з кожного відповідача.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 інфляційні втрати в розмірі 70 420,83 грн та 3 % річних в розмірі 9 857,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 30 000,00
грн відшкодування моральної шкоди.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення у справі додаткового рішення задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 38 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

02 листопада 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн.

Предметом спору в даній справі є стягнення майнової та моральної шкоди в загальному розмірі 632 017,26 грн. Тобто ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2018 року не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн Х 500 = 881 000,00 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько