Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №383/502/17

Ухвала

Іменем України

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 383/502/17

провадження № 61-40305ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах яких діє представник ОСОБА_6, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року у складі судді Замши О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л., у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі, укладених між сторонами, посилаючись на те, що в порушення умов договорів оренди відповідач не вносить своєчасно орендну плату та не в повному обсязі, а саме без урахування нормативно-грошової оцінки та індексації та фактично передав орендовані земельні ділянки у користування іншій особі без згоди власників.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили розірвати договори оренди земельних ділянок розташованих у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 09 вересня 2009 року НОМЕР_2 та від 12 грудня 2010 року НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачі своєчасно отримували орендну плату за спірними договорами оренди землі в більшому розмірі ніж передбачено договорами оренди землі з урахуванням індексації та не надали доказів на підтвердження того, що відповідач передав земельні ділянки в суборенду іншій особі.

У липні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам наданим позивачем на підтвердження того, що земельні ділянки, передані відповідачу в оренду на підставі договорів оренди, передані ним в суборенду іншій особі, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у позові.

Разом з касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутне матеріальне становище, оскільки ОСОБА_4 є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 2 400,00 грн, аОСОБА_5 є домогосподаркою, ніде не працює, що підтверджується відповідними доказами.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору. Вказані заявниками підстави для звільнення є обґрунтованими та свідчать про їх складний майновий стан, що об'єктивно перешкоджає сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Тому клопотання про звільнення від сплати судового збору слід задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Судами установлено, що ОСОБА_4 на підставі державних актів на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 6,71 га, розташованої на території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, а також земельних ділянок НОМЕР_4 площею 8,47 га та НОМЕР_3 площею 8,70 га, розташованих на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 9,73 га, розташованої на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

09 вересня 2009 року ОСОБА_4 уклав із ФОП ОСОБА_7 договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 та 12 грудня 2010 року договори оренди земельних ділянок НОМЕР_4, НОМЕР_5.

12 грудня 2010 року ОСОБА_5 уклала із ФОП ОСОБА_7 договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1.

Згідно з пунктами 9,10,11,13 договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 30 грудня поточного року.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності з урахуванням чи без урахування індексації договорами оренди не визначено.

За приписами частини 1 , 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отримання орендної плати за 2014-2016 роки до 30 грудня поточного року ОСОБА_5 у розмірі 46 000,00 грн, ОСОБА_4 у розмірі 129 000,00 грн підтверджуються копіями видаткових ордерів та довідками про видачу орендної плати, тому суди вірно виходили із недоведеності тверджень позивачів про невчасне отримання орендної плати у заниженому розмірі.

Установивши, щовідповідач своєчасного сплачував позивачам орендну плату за спірними договорами оренди землі в більшому розмірі, ніж передбачено договорами оренди землі, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня поточного року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договорів оренди.

Також суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що позивачі не довели, що відповідач передав земельні ділянки у суборенду іншій особі, зокрема ОСОБА_8, оскільки ненадали належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що відповідач передав земельні ділянки у суборенду іншій особі, оскільки вказані доводи були предметом дослідження судами та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норми статті 651 ЦК України та Закону України "Про оренду землі" є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах яких діє представник ОСОБА_6, про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах яких діє представник ОСОБА_6, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про розірвання договорів оренди землі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта