Ухвала

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 759/10885/16-ц

провадження № 61-10516ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої, джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Р. Г., на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 22 травня 2019 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 05 червня 2019 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Санченком Р. Г. підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано навести інші підстави для поновлення строку, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У червні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Р. Г. про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було зазначено строку на касаційне оскарження. Крім цього Санченко Р. Г зазначає, що на момент спливу строку на подання касаційної скарги була відсутня судова практика у спірних правовідносинах.

Однак такі доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Р. Г. щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження неможливо визнати поважними, оскільки зазначені причини пропуску строку є по суті аналогічними, які заявник зазначав у касаційній скарзі і які вже були визнані неповажними.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах "Науменко проти України" від 9 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" від 18 січня 2005 року та "Тімотієвич проти України" від 8 листопада 2005 року.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Р. Г. подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а наведені ним підстави для поновлення пропущеного строку визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Керуючись пунктом 4 частиною 2 статті 394 ЦПК України, Верховний суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої, джерелом підвищеної небезпеки, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець