Ухвала

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 307/2765/15-ц

провадження № 61-5904св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вільховецька сільська рада Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2,

треті особи: Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тячівського районного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у складі судді Розман М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Ігнатюка Б. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Вільховецька сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3. Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,14 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Це майно мали успадкувати вона та її сестра ОСОБА_2 Крім цього, вона набула право на частину земельної ділянки за набувальною давністю, оскільки з дозволу батьків користувалася нею більше двадцяти років. Однак 08 жовтня 2014 року Вільховецькою сільською радою було прийнято рішення № 519 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", яким її сестрі було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. Вважає, що вказане рішення сільської ради є незаконним, порушує її спадкові права. Виходячи з викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати нечинним та скасувати пункт 7 рішення Вільховецької сільської ради від 08 жовтня 2014 року № 519, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилено, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і будь-яких доказів про успадкування спірного майна позивачем не надано. Безпідставними є доводи позивача про набуття нею права на спірну земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність), так як це є самостійною і незалежною від спадкування підставою для набуття права власності на землю. ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували, що оспорюваним рішенням Вільховецької сільської ради були порушені її права.

01 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2016 року і постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є рішення Вільховецької сільської ради від 08 жовтня 2014 року № 519 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд". Прийнявши таке рішення, сільська рада реалізувала свої функції контролю у сфері управлінської діяльності. Тому розгляд даного спору відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Вирішивши спір у порядку цивільного судочинства, суди порушили норми процесуального права.

08 вересня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 лютого 2018 року справу № 307/2765/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, треті особи: Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тячівського районного управління юстиції, про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О.

В. Ступак