Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.01.2018 року у справі №760/15589/17

Ухвала

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-635 зп 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Щепоткіної В.В.,

суддів Кишакевича Л.Ю., Мазура М.В.,

розглянувши заяву захисника Пономаренка Д.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, про перегляд судових рішень,

встановила:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 жовтня 2017 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовив захиснику Пономаренку Д.В. у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року, якою продовжено строки дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України.

16 листопада 2017 року захисник Пономаренко Д.В. подав до Верховного Суду України заяву про перегляд вказаної ухвали касаційного суду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК (в редакції ~law21~ від
12.02.2015).

Ухвалою судді-доповідача Верховного Суду України від 20 листопада 2017 року заявникові вказано на недоліки заяви та надано строк для їх усунення до 21 грудня 2017 року. 05 грудня 2017 року заявник усунув зазначені в ухвалі Верховного Суду України недоліки.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон), яким внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) та виключено з тексту КПК главу 33. Відповідно до пункту 1 параграфу 3 розділу 4 Закону заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, передаються до Касаційного кримінального суду й розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

На виконання цих приписів 11 січня 2018 року матеріали за заявою захисника Пономаренка Д.В. надійшли на розгляд Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Як убачається зі змісту заяви, свої вимоги захисник мотивує тим, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції процесуальних норм, закріплених у статтях 7, 9, 24, 309, 392, 399 КПК. Вважає, що кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості винесення слідчим суддею ухвали про продовження строків дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК. Тому, при вирішенні питання щодо можливості апеляційного оскарження такої ухвали слідчого судді суди повинні керуватися загальними положеннями кримінального процесуального закону, передбаченими п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК. Крім того, на думку заявника, про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми процесуального закону свідчить відкриття касаційним судом провадження за касаційними скаргами на ухвали апеляційних судів у подібних правовідносинах.

На підтвердження підстав для перегляду захисник додав до заяви копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року, якою скасовано ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 26 червня 2017 року та 28 серпня 2017 року, якими відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами на ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвали слідчого судді.

Вивчивши заяву та долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. У випадку якщо з наданих касаційному суду документів, однозначного висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги зробити не можна, касаційний суд відкриває провадження та витребовує матеріали справи для перевірки у касаційному порядку. При цьому рішення суду про відкриття касаційного провадження жодним чином не свідчить про те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, а за результатами касаційного розгляду касаційну скаргу буде задоволено.

З огляду на це, посилання заявника, як на підставу перегляду рішення касаційного суду, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року, 26 червня 2017 року, 28 серпня 2017 року та 04 вересня 2017 року, якими відкрито касаційне провадження, є безпідставними, адже вказані ухвали не містять жодних висновків щодо правильності застосування апеляційними судами норм кримінального процесуального закону при прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Також, як на підставу перегляду судового рішення, заявник послався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року, якою скасовано ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Приймаючи таке рішення, касаційний суд зазначив, що на стадії прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач вправі відмовити у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке за формою і змістом відповідає вимогам ст. 370 КПК, та за умови дотримання слідчим суддею вимог статтей 303, 304, 305, 306, 307 КПК.

Оскільки слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення слідчого постановив ухвалу, якою, окрім постанов слідчого, скасував в тому числі й ухвалу суду апеляційної інстанції, що явно не узгоджується з положеннями ст. 307 КПК і суперечить загальним засадам кримінального провадження та організаційним основам судоустрою, касаційний суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку така ухвала слідчого судді підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Однак рішення касаційного суду у справі заявника ґрунтується на іншій нормі кримінального процесуального закону, ніж та, що була предметом розгляду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в зазначеній ухвалі.

Касаційний суд дійшов висновку про те, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами ст. 309 КПК, згідно яких зазначена ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Так, при прийнятті відповідного рішення слідчий суддя керувався приписами ч. 6 ст. 194 КПК, згідно яких обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців і у разі необхідності цей строк може бути продовжений ухвалою слідчого судді. Тобто, в даному випадку рішення слідчого судді узгоджується з положеннями процесуального закону, якими регулюється порядок застосування щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжних заходів, і за своєю правовою природою не може вважатися таким, що не відповідає загальним засадам кримінального провадження та організаційним основам судоустрою.

Таким чином, висновки касаційного суду в оскарженому та порівнюваних судових рішеннях щодо застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального закону, яка регулює випадки відмови у відкритті апеляційного провадження, не суперечать один одному.

З огляду на це, заява захисника Пономаренка Д.В. є необґрунтованою, а тому підстав для відкриття провадження немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 445, 451 КПК (в редакції ~law25~ від 12.02.2015), п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (в редакції ~law26~ від 03.10.2017), колегія суддів

постановила:

Відмовити захиснику Пономаренку Денису Васильовичу, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, у допуску до провадження Верховним Судом його заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Щепоткіна Л.Ю. Кишакевич М.В. Мазур