Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.12.2019 року у справі №554/1386/19

Ухвала

іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 554/1386/19

провадження № 51-6354 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Голубицького С. С., Шевченко Т. В.,

розглянув касаційну скаргу захисника Корнієнко Наталії Юріївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.

Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини

За вирокомОктябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 190 КК- до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у провадженні.

Як установив суд, 23 вересня 2017 року близько 02:10 ОСОБА_1, перебуваючи поблизу театру ім. М. В. Гоголя на вул. Соборності, 23 у м. Полтаві, з корисливих спонукань, із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_2, відкрито викрав у нього годинник "Jeep" вартістю 500 грн та мобільний телефон "DOOGEE X9 mini" вартістю 522,50
грн, чим заподіяв останньому матеріальних збитків на загальну суму 1022,50 грн.

Також 21 квітня 2018 року близько 13:00 ОСОБА_1, перебуваючи на вул.

Котляревського, 1/27 у м. Полтаві, повторно, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_3 під приводом здійснення телефонного дзвінка заволодів його мобільним телефоном марки "Huawei LUA-U22" вартістю 1433,33 грн та чохлом до нього вартістю 93 грн, чим заподіяв останньому матеріальних збитків на загальну суму 1526,33 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення і пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК. На обґрунтування свого прохання захисник зазначає, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_1, а судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення цього суду не повною мірою враховано характеризуючі ОСОБА_4, який в силу ст. 89 КК раніше не судимий, є особою молодого віку та має наміри створити сім'ю, є однією працездатною особою в сім'ї, має на утриманніматір, яка потребує догляду та лікування, визнав свою вину та публічно вибачився, а також щиророзкаявся, активно сприяв у розкритті злочину та відшкодував завдані збитки шляхом повернення майна, що, на думку захисника, є підставами для застосування до засудженого положень ст. 69 КК та встановлення іспитового строку за ст. 75 КК.

Мотиви Суду

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами частини 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини частини 1 ст. 69 КК .

Виходячи зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Наведених норм права суд не порушив.

Згідно з вироком, призначаючи ОСОБА_1 захід примусу, суд першої інстанції, урахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжкого та середньої тяжкості злочинів, суспільну небезпечність злочинів та особу винного, який відповідно до ст. 89 КК не судимий, але раніше вже засуджувався за грабіж, не працює, не одружений, негативно характеризується, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, заподіяно збитків не відшкодував. Також суд взяв до уваги те, що ризик небезпеки ОСОБА_1 для суспільства та вчинення повторних кримінальних правопорушень уповноваженим органом з питань пробації оцінюється як високий. При цьому останній у даному провадженні оголошувався в розшук у зв'язку з ухиленням від органів досудового розслідування, і йому було змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою. Відповідно до статей 66, 67 КК обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд не встановив. Водночас, урахувавши всі ці обставини, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих йому статей на рівні мінімальної межі з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК. Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69, 75 КК судом не встановлено.

Із зазначеною позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд. Відповідно до змісту оспорюваної ухвали при перегляді вироку суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі засудженого, навів переконливі мотиви, з яких він визнав їх неприйнятним і такими, що не є підставою для зміни вироку.

Суд вважає неприйнятними аргументи захисника про наявність підстав для застосування ст. 69 КК, з якої вбачається, що застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Посилання захисника на обставини, які, на його думку, дають можливість застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК і призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, суд врахував при призначенні покарання.

Проте з огляду на встановлений у справі характер дій засудженого наведені стороною захисту дані про особу винного не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів. Тому відсутні правові підстави для призначення засудженому покарання, більш м'якого, ніж передбачено законом.

Обраний ОСОБА_1 захід примусу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Суд не вбачає. Таким чином, касаційні вимоги про пом'якшення покарання є неспроможними.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та не викликають сумнівів у їх правильності, а посилання скаржника на надмірну суворість покарання, істотні порушення загальних засад при його призначенні, а також недотримання судами вимог ст. 370 КПК є неспроможними.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Корнієнко Наталії Юріївни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет С. С. Голубицький Т. В. Шевченко