Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.06.2021 року у справі №234/16023/17

Ухвала

іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 234/16023/17

Провадження № 51-2982ск 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В. В.,

суддів Лагнюка М. М., Огурецького В. П.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Дейнеки О. І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду

від 10 березня 2021 року,

встановив:

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Краматорськ Донецької області, жителя АДРЕСА_1), раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік; на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 75 ч. 5 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 березня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, 25 червня 2017 року приблизно о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - автомобілем "CHEVROLET NIVA 21230 ЗНГ", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Василя Стуса в напрямку від вул. Дружби до вул.

Двірцева в м. Краматорську.

В цей час до проїзної частини вул. Василя Стуса м. Краматорська, в районі її перехрестя з вул. Катеринича, до пішохідного переходу підійшли та почали переходити проїзну частину справа наліво відносно руху вказаного транспортного засобу пішоходи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4.

Наблизившись до перехрестя вул. Василя Стуса та вул. Катеринича в м.

Краматорську, водій транспортного засобу - автомобіля "CHEVROLET NIVA 21230 ЗНГ", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, діючи в порушення вимог п.
18.1 Правил дорожнього руху, що привело до виникнення аварійної ситуації та переростання її в ДТП, а саме наїзду керованого ним транспортного засобу на пішоходів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пішоходам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заподіяно ушкодження середньої тяжкості, що потребують для свого загоєння строк більше 21-го дня.

У касаційній скарзі захисник Дейнека О. І. просить скасувати вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.

Мотивуючи касаційну скаргу, захисник вказує на упередженість головуючої судді Чернобай А. О., яка постановила вирок щодо ОСОБА_1. При цьому на обґрунтування своєї позиції захисник зазначає таке.

Судовому розгляду, який завершився оскаржуваним вироком, передував розгляд суддею Переверзевою Л. І., вирок якої було скасовано апеляційним судом та справу направлено на новий судовий розгляд. Підставою скасування вироку суду першої інстанції, ухваленим суддею Переверзевою Л. І., стало пошкодження оптичних дисків - носіїв технічного запису судового розгляду. За цим фактом ОСОБА_1 звернувся до органу ДБР із заявою про відкриття кримінального провадження щодо службової особи Краматорського міського суду за ознаками ст. 364 КК України. У зв'язку із невнесенням відомостей про злочин до ЄРДР ОСОБА_1 було подано до суду скаргу про бездіяльність слідчого. Після надходження зазначеної скарги шляхом авторозподілу до слідчого судді Чернобай О. А. вона заявила самовідвід, який ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду було задоволено з тієї підстави, що у судді Чернобай О. А. з суддею Переверзевою Л. І. дружні стосунки. Відтак новий судовий розгляд відбувся під головуванням судді Чернобай А. О., яка заявила самовідвід у розгляді скарги обвинуваченого, в якій він наполягав на внесенні до ЄРДР відомостей про злочин, ймовірно вчинений суддею Переверзевою Л. І., у зв'язку з розглядом нею цього ж кримінального провадження вперше. Не зважаючи на дружні стосунки між суддями, які не дали можливості судді Чернобай А. О. неупереджено розглянути скаргу, вона не заявила самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, а розглянула справу й ухвалила обвинувальний вирок.

Упередженість судді Чернобай О. А., на думку захисника, проявилася у тому, що суд першої інстанції не задовольнив жодного клопотання сторони захисту, порушуючи право обвинуваченого на захист шляхом надання доказів.

Крім того, частина доказів, які суд першої інстанції не дав можливості надати, та нотатки обвинуваченого зі схемами і розрахунками були надані суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, але апеляційний суд також не дав їм оцінки.

З посиланням на практику ЄСПЛ та правову позицію Верховного Суду у справі № 277/599/15-к, захисник зазначив, що основним мотивом повернення справи на повторний розгляд є недотримання вимог процесуального законодавства в частині порушення вимог інституту відводу суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні якщо: 1) він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

При цьому під "іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді" (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України), можуть розглядатися будь-які обставини, які би свідчили про пряму або опосередковану зацікавленість судді в результаті розгляду справи.

Водночас, як убачається з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду

від 27 січня 2020 року на підставі ст. 75 КПК України задоволено самовідвід судді Чернобай А. О. при розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.

Краматорськ, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей щодо судді Краматорського міського суду Переверзевої Л. І. В мотивувальній частині ухвали зазначено, що у судді Чернобай А. О. дружні стосунки із суддею цього ж суду Переверзевою Л. І.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначені захисником обставини жодним чином не вказують на упередженість судді Чернобай А. О. у даному кримінальному провадженні, оскільки у судді Чернобай А. О. були дружні стосунки саме з суддею Переверзевою Л. І., а не зі скаржником ОСОБА_1 чи будь-ким з учасників цього провадження, крім того немає підстав вважати й про наявність неприязних стосунків із обвинуваченим.

До того ж, як у поданій касаційній скарзі, так і в оскаржуваних судових рішеннях нічого не зазначено про те, що захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 чи сам обвинувачений заявляли в суді першої інстанції відвід судді Чернобай А. О., окрім того вказані обставини ними не зазначалися і в суді апеляційної інстанції.

Переконливих доводів, які б викликали сумнів в неупередженості судді Чернобай А. О. під час розгляду цього кримінального провадження судом першої інстанції, захисник у касаційній скарзі не наводить та з матеріалів наданих ним не вбачається.

Крім того, колегія суддів наголошує, що сама по собі незгода захисника з конкретними рішеннями судді за результатами розгляду клопотань учасників процесу не може свідчити про упередженість та необ'єктивність судді.

Що ж стосується решти доводів касаційної скарги захисника, на них колегія суддів зауважує, що вони стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Відповідно ж до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПКУкраїни на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено і перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 23 КПКУкраїнита яким надана правильна юридична оцінка.

Зокрема, висновкущодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7. Надаючи оцінку показанням свідків сторони захисту ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суд поставився до них критично, оскільки вважав, що показання вказаних свідків є суперечливими, такими, що протирічать показанням потерпілих щодо обставин ДТП при проведенні слідчого експерименту і в суді та не узгоджуються із висновками судово-медичних експертиз про наявність у трьох потерпілих тілесних ушкоджень та іншими зібраними у справі доказами.

Вказані ж у судовому рішенні докази в їх сукупності безперечно доводять винуватість ОСОБА_11 у вчиненні ним злочину й об'єктивних підстав недовіряти їм немає.

Апеляційний суд, своєю чергою, погодившись із рішенням суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є законним.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги захисника Дейнеки О. І., навела докладні мотиви прийнятого рішення і в ухвалі зазначила підстави, з яких визнала їх необґрунтованими.

Зокрема, апеляційним судом надано мотивовану відповідь й на аналогічні з касаційною скаргою доводи захисника, які стосуються відмови суду першої інстанції долучити до матеріалів провадження нотатки до протоколу допиту обвинуваченого та відмови у задоволення інших клопотань сторони захисту.

На переконання колегії суддів касаційної інстанції, підстав для сумніву в правильності таких висновків судів першої та апеляційної інстанції немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.

Інших доводів стосовно незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скаргазахисника не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Дейнеки О. І. слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Дейнеки О. І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 березня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Король М. М. Лагнюк В. П. Огурецький