Історія справи

Ухвала ККС ВП від 17.11.2019 року у справі №639/5309/18

Ухвала

Іменем України

15 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 639/5309/18

провадження № 51-5674 ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Вус С. М.,

суддів: Святської О. В., Чистика А. О.,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, раніше судимого, останній раз вироком Московського районного суду м.

Харкова від 03 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч.3, ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, звільненого за відбуттям строку покарання 24 червня 2015 року, - засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3 роки.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 03 серпня 2018 року близько 14 години, діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, використовуючи в якості знаряддя злочину належні йому відмички, відкрив ними замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_2, проник до зазначеної квартири та викрав з неї майно, яке належить ОСОБА_2, чим спричинив їй майнову шкоду на загальну суму 30812,01 грн. Після цього залишив місце злочину, бажаючи розпорядитися викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого через м'якість. Вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, строк якого дорівнює найнижчій межі, оскільки не повній мірі врахував, що останній вчинив злочин, який є тяжким та дані про його особу, зокрема те, що він, будучи раніше судимим, повторно вчинив умисний корисливий тяжкий злочин. Крім того, вказує, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 та даним про його особу, ухвалу належним чином не мотивував.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора викладених в касаційній скарзі про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, то вони на думку Суду є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо.

Як вбачається з ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_1 покарання.

При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, його відношення до скоєного та дані про його особу. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що майно, яке було предметом крадіжки вилучено у ОСОБА_1 та передано на зберігання потерпілій, що зменшує фактичні суспільно-небезпечні наслідки злочину у вигляді реальних збитків потерпілої. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття ОСОБА_1, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначеного покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України наближене до нижчої межі.

Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень ст.ст. 370, 419 КПК України із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг захисників та прокурора, судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, якими він керувався.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судового рішення апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус О. В. Святська А. О. Чистик