Історія справи

Ухвала ККС ВП від 15.01.2018 року у справі №159/1977/17

Ухвала

Іменем України

15 січня 2018 р.

м. Київ

справа № 159/1977/17

провадження № 51-384 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 9 вересня 2017 року,

встановила:

вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець АДРЕСА_2, мешканець АДРЕСА_3

засуджений за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до частини 5 статті 72 КК України з 17 квітня 2017 року по 15 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 17 квітня 2017 року о 00 годин 25 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував власним автомобілем НОМЕР_1. В порушення вимог пунктів
2.3, 31.4.1, 31.4.2, 31.4.3 Правил дорожнього руху керував транспортним засобом, який перебував в технічно несправному стані та рухаючись автодорогою сполученням "смт Голоби - с. Новий Мосир" в напрямку с. Дарівка Ковельського району, поблизу амбулаторії смт Голоби не виконав вимогу працівників Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області про зупинку керованого ним автомобіля, в якому, окрім іншого, не працювала передня ліва фара, з метою можливого уникнення адміністративної відповідальності за порушення ПДР не зупинився, а продовжив рух і в порушення вимог пунктів 12.4, 12.9, 12.1 Правил дорожнього руху без врахування дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, з перевищенням максимально допустимої швидкості у населеному пункті, не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя по ходу руху автомобіля, при цьому машина перекинулася.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносно живої особи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в результаті яких помер.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 9 вересня 2017 року вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі взято до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що від злочинних дій засудженого, вчинених в стані алкогольного сп'яніння, настали тяжкі і незворотні наслідки - смерть особи.

Зазначає, що апеляційним судом не враховано поведінку ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме залишення в безпорадному стані потерпілого ОСОБА_2, крім того, не відшкодовано шкоду заподіяну потерпілій.

Згідно з частиною 1 статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями частиною 1 статті 5 КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.

Що стосується доводів прокурора про необґрунтованість висновку суду щодо залишення без зміни вироку районного суду та м'якості призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх неспроможними.

Так, відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, котрий за місцем мешкання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, скоїв злочин з необережності, також врахував думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні та будь-яких претензій матеріального та морального характеру до засудженого не має, а також пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вказані обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що при призначені покарання судом правильно визначенні вид та його розмір в мінімальних

межах санкції Закону та саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З обраним судом першої інстанції видом та визначеним строком відбування засудженим покарання погодився і суд апеляційної інстанції. Зокрема, апеляційним судом зважено на те, що засуджений ОСОБА_1 визнав вину з урахуванням щирого каяття, вважаючи наведену обставину такою, що знижує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, що разом з даними про особу засудженого та з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення надали суду підстави для незмінності обраного засудженому виду та визначеним строку відбування покарання.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання у колегії суддів також сумнівів не викликають, оскільки при призначенні покарання враховувалися та оцінювалися всі обставини, на які покликається прокурор у касаційній скарзі.

При тому, що врахуванню підлягають обставини у їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.

Що стосується доводів прокурора щодо противоправної поведінки засудженого після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, то така обставина була врахована судом першої інстанції, при цьому суд апеляційної інстанції зазначив у своєму рішенні, що переглядаючи вирок районного суду та доводи апеляційної скарги прокурора, прийшов до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі враховані обставини скоєного засудженим кримінального правопорушення. Крім того, з пояснень потерпілої викладених у рішенні суду першої інстанції убачається, що ніяких претензій матеріального та морального характеру вона до засудженого не має.

Тобто, судами під час призначення ОСОБА_1 покарання були враховані всі обставини скоєного злочину, його поведінка та позиція потерпілої.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КК України.

Таким чином, з касаційної скарги прокурора та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачається підстав для її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК України, колегія суддів

постановила:

відмовити прокурору, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 9 вересня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ЛагнюкМ.М. Король В.В. ОгурецькийВ.П.