Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.09.2019 року у справі №336/4892/17

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 336/4892/17

Провадження № 51-3975 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Усової О. В. на вирок Шевченківського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080000000233,

встановив:

За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, котрий народився у м. Запоріжжі, проживаючого на АДРЕСА_1, такого що не має судимості в силу ст. 89 КК,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 червня 2017 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, не маючи водійського посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. І. Сікорського з боку вул. Цитрусової в напрямку вул. Полякова у м. Запоріжжі, в районі будинку №422/1, в порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вправо, внаслідок чого виїхав на узбіччя та здійснив наїзд на дерево. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2, який знаходився на передньому сидінні автомобіля ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Усова О. В., посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вказує на неналежне врахування судами обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння слідству, думку потерпілого. На думку захисника, з урахуванням обставин злочину та даних про особу винного, виправлення ОСОБА_1 вважає можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував дані про особу винного, який характеризується позитивно, визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв слідству, надає матеріальну допомогу сім'ї потерпілого, а тому правильно призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є наближеним до мінімального у межах санкції вказаної норми.

Разом з тим, врахувавши тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким, його наслідки, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі захисника, оскільки вона посилається на обставини, які вже були враховані судом при призначенні покарання, а інших доводів про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК, зі змісту касаційної скарги не вбачається.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника Усової О. В. та засудженого ОСОБА_1 в частині суворості призначеного покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Усової О. В. на вирок Шевченківського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко