Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.03.2021 року у справі №946/7931/20

Ухвала

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 946/7931/20

провадження № 51-1114ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 січня 2021 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_1

на постанову слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області

Ноговіцина О. Ф. від 14 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання

про проведення слідчих дій.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 січня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2020 року, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню

в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про перевірку вказаних ухвал місцевого та апеляційного судів в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 310 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Тобто, касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.

Крім того, згідно положень ст. 424 КПК рішення слідчого судді не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, а тому суд касаційної інстанції не наділений правом реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 424 КПК щодо таких судових рішень.

У зв'язку з цим оскарження ОСОБА_1 в касаційному порядку ухвали слідчого судді не ґрунтується на законі.

Що стосується доводів касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, то колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.

Крім того, у силу приписів ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ч. 3 ст. 307 КПК , про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р (II)/2020 від 17.06.2020}.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК .

За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, і відмовивши у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Таким чином, твердження скаржника про те, що суд незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, суперечать наведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі

ч. 2 ст. 428 КПК, відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій М. В. Мазур А. О. Чистик