Історія справи

Ухвала ККС ВП від 02.08.2020 року у справі №128/2423/18

УХВАЛА

29 липня2020 року

м. Київ

справа № 128/2423/18

провадження № 51-3491ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу та клопотання засудженої ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року,

встановив:

За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, засуджена ОСОБА_1 поза межами строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу, до якої долучила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постановлених щодо неї судових рішень.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, засуджена вказує на те, що у період з 24 квітня до 24 червня 2020 року перебувала на транзиті у Державний установі "Львівський слідчий ізолятор № 19" (через COVID-19) і у неї не було можливості зібрати необхідні документи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися з своїми аргументами та їх обґрунтуванням.

При цьому, правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.

Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної статті процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Ухвала Вінницького апеляційного суду щодо ОСОБА_1 була постановлена 03 березня 2020 року. Як убачається із відповіді, наданої Вінницьким районним судом Вінницької області на електронну адресу Верховного Суду (вх. 16730/0/170-20 від 28 липня 2020 року), засудженій ОСОБА_1 було вручено зазначену ухвалу 18 березня 2020 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для неї було 19 червня 2020 року.

Однак ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, лише 16 липня 2020 року (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті), тобто після закінчення визначеного ч. 2 ст. 426 КПК строку на касаційне оскарження.

Частиною 1 ст. 117 КПКвстановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Наведені засудженою у клопотанні доводи про необхідність поновлення їй строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на нижченаведене.

Верховний Суд виходить із того, що встановлений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Так, у поданому клопотанні засуджена не обґрунтувала те, як її перебування у Державній установі "Львівський слідчий ізолятор № 19" вплинуло на можливість вчасно подати касаційну скаргу, тоді як ухвала апеляційного суду була вручена їй 13 березня 2020 року, а, як убачається з клопотання засудженої, в Державній установі "Львівський слідчий ізолятор № 19" вона перебувала з 24 квітня до 24 червня 2020 року.

Також засуджена не навела жодних доводів на обґрунтування того, що вплинуло на затримку для подачі касаційної скарги після закінчення конвоювання з 24 червня 2020 року до 16 липня 2020 року (дати подачі касаційної скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження).

Крім того, не вказала ОСОБА_1 і обґрунтованих причин неможливості складення і подачі нею касаційної скарги в період її конвоювання, а також не конкретизувала, які саме документи їй необхідно було зібрати для подання касаційної скарги і які в цьому у неї були перепони.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що засуджена ОСОБА_1 не навела переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску нею строку на касаційне оскарження постановлених щодо неї судових рішень, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, вважає за необхідне повернути касаційну скаргу, оскільки засуджена ОСОБА_1 подала її після закінчення строку касаційного оскарження, а з її клопотання не вбачається підстав для поновлення строку.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити засудженій ОСОБА_1 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року.

Повернути касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович І. В. Іваненко С. Б. Фомін