Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.09.2019 року у справі №910/14632/18

УХВАЛА

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю. Я., Кушніра І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019

за позовом Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни

до 1) Фізичної особи-підприємця Лугиня Дмитра Валентиновича,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл груп",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Публічного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про солідарне стягнення 68 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 Фізична особа-підприємець Ющенко Жанна Володимирівна звернулась із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від
14.08.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", яка була чинною на момент подачі позову до суду у даній справі, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762,00 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення 68 000,00 грн., а, отже, ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00
грн * 100 = 176 200,00 грн), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, заявник зазначає, що справа № 910/14632/18 становить значний суспільний інтерес, оскільки, на думку заявника, питання законності відшкодування туроператорами, турагентами або субагентами витрат авіакомпаній на оплату штрафів за недоліки в роботі самих авіакомпаній складає значний інтерес для усіх учасників туристичного бізнесу. Крім того, дана справа має виняткове значення для позивача, оскільки його незгода як субагента відшкодувати витрати авіакомпаній може призвести до свавільного блокування діяльності субагента з боку туроператора та турагента, що призводе до непоправної шкоди діловій репутації позивача.

Перевіривши вказані аргументи заявника, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес, оскільки відшкодування коштів відповідно до укладеного контрагентами договору, не має наслідком впливу на всі сфери суспільного життя, і зокрема, для усіх учасників туристичного бізнесу. При цьому, посилання заявника на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу стосуються непогодження із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи і зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту в) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід зауважити, що використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес ", "виняткове значення ", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суду з прав людини зауважив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 910/14632/18.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Ю. Я. Чумак

І. В. Кушнір