Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.11.2018 року у справі №915/300/18

УХВАЛА

19 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 915/300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал",

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018

у складі колегії суддів: Будішевської Л.О. (головуючий), Таран С.В., Мишкіної М.А.

у справі за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал"

про стягнення 21 150,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" про стягнення з останнього портових зборів, включених до рахунку № 1862526 у розмірі 21 150,70 грн.

01.06.2018 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 915/300/18 позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти в загальній сумі 21 150,70
грн, із яких: 1 103,92 грн - адміністративний збір, 20 046,78 грн - корабельний збір, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1 762 грн. Справа за відповідною заявою позивача за ухвалою суду від 13.04.2018 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

25.09.2018 постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2018 у справі № 915/300/18 скасовано. У задоволенні позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" про стягнення 21 150,70 грн. відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтранстермінал" 2

643 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням відповідних реквізитів. Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

22.10.2018 Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, відкрити касаційне провадження по даній касаційній скарзі, скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 повністю, залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 у справі № 915/300/18.

09.11.2018 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 915/300/18 та доводи, викладені у зазначеній касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення портових зборів у розмірі 21 150,70
грн, а, отже, ціна позову у справі № 915/300/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

"а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; ..

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу..".

Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на те, що у оскаржуваній постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 915/300/18 визначено, що предметом спору у даній справі є заборгованість з адміністративного та корабельного портових зборів, що виникла при здійсненні перевантажувальних робіт та обслуговування морських суден в операційній акваторії причалу № 6 філії ПАТ "СК "Укррічфлот" Миколаївський річковий порт".

Вказана постанова, на думку скаржника, обмежує право Держави згідно міжнародних договорів здійснювати нагляд та забезпечення безпеки судноплавства, екологічної безпеки на міжнародних судноплавних шляхах, які знаходяться на території України, а також заходи, щодо запобігання піратства, тероризму, незаконній міграції. Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова прийнята всупереч висновків Верховного Суду та фактично позбавляє Державу визначених законодавством джерел фінансування зазначених вище заходів. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також Державне підприємство Адміністрації морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України вказує, що справа № 915/300/18 має для нього виняткове значення, становить значний суспільний інтерес виходячи з наступного. Скасовуючи рішення першої інстанції та приймаючи постанову від 25.09.2018, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, всупереч діючому законодавству та практиці Верховного Суду щодо корабельного збору, яка була викладена у постановах Верховного Суду: від 13.02.2018 у справі № 908/273/17, від 27.02.2018 у справі № 2а-6589/09/1570, від 02.05.2018 у справі № 915/525/17, від 08.08.2018 у справі № 916/2152/17, фактично позбавив джерел фінансування заходів з безпеки мореплавства, екологічної безпеки, які мають проводитись позивачем, зокрема службою капітана порту.

З цього приводу Верховний Суд зазначає, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У даному випадку скаржник ставить на розгляд касаційного суду питання, правова позиція стосовно якого вже викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 908/273/17, від 27.02.2018 у справі № 2а-6589/09/1570, від 02.05.2018 у справі № 915/525/17, від 08.08.2018 у справі № 916/2152/17. Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що вказана касаційна скарга не містить доводів, зважаючи на які Суд міг би визнати, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики та може мати значний суспільний інтерес.

Крім того, з матеріалів справи № 915/300/18 вбачається, що дана справа за відповідною заявою позивача за ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням викладеного, колегією суддів вирішено відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 915/300/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 915/300/18.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк