Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.11.2020 року у справі №923/12/20

УХВАЛА

22 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/12/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.,

за участю представників:

Позивача: Верхацький І. В.

Відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020

(головуючий - Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020

(суддя Соловйов К. В. )

у справі №923/12/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго"

про стягнення 2 255 685,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі- АТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (КП "Каховтеплокомуненерго") про стягнення 2 255 685,15
грн, з яких 1 700 666,10грн основного боргу, 136 775,64 грн 3% річних, 241
658,03 грн інфляційних втрат та 176 585,38 грн пені.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1120/1718-ТЕ-33 від 12.09.2017 постачання природного газу, щодо повної оплати отриманого відповідачем природного газу за жовтень та грудень 2017 року, січень, лютий та березень 2018 року, у встановлені договором строки, зважаючи на зазначене у позивача, виникли підстави для нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат.

3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від
28.09.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Каховтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1 700 666,10 грн основної заборгованості, 88

292,69 грн пені, 136 775,64 грн річних, 241 658,03 грн інфляційних втрат, 21
080,28 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ, за договором № 1120/1718-ТЕ-33 від
12.09.2017, а тому, наявна заборгованість по оплаті природного газу і позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати, 3% річних. Разом з цим, зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені на 50 %, з 176 585,38 грн до 88 292,69 грн, зважаючи на клопотання відповідача, суд першої інстанції посилався на нетривалий період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вжиття відповідачем всіх можливих заходів направлених на погашення заборгованості, та врахував, що відповідач є комунальним підприємством основними видом діяльності якого є централізоване теплопостачання для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, водночас, переважна частина послуг надається саме населенню, що має заборгованість перед відповідачем по оплаті отриманих від відповідача послуг. Крім того, судом враховано, що наявна значна заборгованість державного бюджету перед відповідачем з фінансування субсидій та відшкодування різниці в тарифах на послуги, що надаються відповідачем.

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 88 292,69 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від
04.02.2020 у справі № 918/116/19.

7. Посилаючись на неврахування судами правового висновку у справі № 908/1453/14 скаржник стверджує, що всупереч висновкам, викладеним у цій постанові, суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан позивача, а саме, його податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, заперечує проти доводів та вимог позивача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

10. Відповідно до ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ст. 287 ГПК України.

11. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

12. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

13. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави визначених цими положеннями, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

14. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

15. Так, скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 88 292,69 грн.

16. Згідно зі ст. 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

17. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

18. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

19. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

20. Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

21. У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%. Таких висновків суди дійшли проаналізувавши надані сторонами докази, а саме: суди встановили, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, при цьому, основним споживачем відповідача є населення, яке має значну заборгованість за спожиті ним послуги. Так, суди встановили наявність доказів, що у звітний період 2018 року, станом на час виникнення у відповідача несплаченого основного боргу по оплаті природного газу в розмірі 1 700 666,10 грн по договору від 12.09.2017 № 1120/1718-ТЕ-33, заборгованість перед відповідачем за 2018 рік складала 8 749 000,00 грн з оплати послуг населенням, 235 000,70 грн з оплати послуг по бюджетних (державних та місцевих) установах, 2 335 500,00 грн з фінансування з бюджету субсидій, 152
000,40 грн з відшкодування з бюджету пільг, 2 962 600,00 грн по дотаціях з бюджету на відшкодування різниці в тарифах, що підтверджується даними статистичної звітності відповідача.

22. Зменшуючи розмір пені суди, також врахували ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за спірним договором, як в цілому, так і за кожним окремим спірним періодом, прийнявши до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, визнали вищезазначені обставини винятковими, та дотримуючись необхідного балансу інтересів обох сторін, встановили відсутність доказів, які свідчать про завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

23. Як зазначалось, скаржник звертаючись із скаргою вказував на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,

24. Водночас у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

25. У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, суд касаційної інстанції, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, також дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому суд послався на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

26. Таким чином, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

27. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то колегія суддів, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 у справі №923/12/20.

28. У зв'язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати в даній справі, з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України, розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 235, 296, 300, 301, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 у справі №923/12/20 відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. О. Мамалуй

В. І. Студенець